Джерело: Financial Times

Війна та занепокоєння щодо енергетичної безпеки в Європі змінюють глобальні ринки: фіксується рекордний попит на американську нафту та СПГ.

Коли три роки тому падіння попиту, викликане пандемією, вперше призвело до негативних цін на нафту в США, тодішній президент Дональд Трамп закликав Росію та Саудівську Аравію скоротити видобуток, щоб відновити порядок на енергетичних ринках — і пощадити виробників нафти та газу в США.

Зрештою країни погодилися. Але той період співпраці та вразливість США перед іншими виробниками нафти та газу зараз здаються далекими спогадами.
Стрімке зростання цін на пальне та енергетична криза, спровокована минулорічним вторгненням Росії в Україну, перевернули давно усталені моделі світової торгівлі енергоносіями. Як результат, домінування Росії на ринку викопного палива в Європі було зруйновано.

Американські виробники нафти та газу, які так опинились під загрозою у 2020 році, отримують величезні прибутки та експорт. І адміністрація Байдена просунулася вперед із впровадженням широкого кліматичного законодавства, покликаного подолати десятиліття залежності Заходу від викопного палива.

«Війна поставила енергетичну безпеку в центр уваги таким чином, що здавався людям взагалі неможливим», — зауважила Емі Майерс Джаффе, професор-дослідник Нью-Йоркського університету та експерт з енергетики. «США вийшли вперед із зростанням експорту нафти та газу та новим багатомільярдним планом, схваленим Конгресом, щоб бути переможцями і у сфері «чистих» технологій».

Схоже, що ця перевага триватиме. Після початку повномасштабної війни європейські та азіатські енергетичні компанії підписали угоди, щоб продовжувати купувати американські енергоносії до 2040-х років, оскільки вони диверсифікують поставки. Незважаючи на те, що США та ЄС намагаються прискорити перехід до чистого технологічного палива, американське викопне паливо стає все більш центральним у світовій торгівлі та енергетичній безпеці.

На фоні десятиліть залежності від російської нафти і газу швидка реакція Європи на вторгнення здається ще більш приголомшливою. Буквально через кілька днів після того, як російські війська увійшли в Україну, Брюссель оприлюднив план щодо скорочення імпорту російського газу до кінця 2022 року, заміни його до 2030 року, скорочення споживання енергії та «прискорення переходу до використання «зеленого» газу».

Слідом західні країни ввели жорсткі санкції проти російської енергетики. Тоді, у вересні минулого року, таємничі вибухи зруйнували частини величезної системи газопроводу «Північний потік», що з’єднує Росію та Німеччину.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, до 2021 року Росія постачала в Європу близько 150 мільярдів кубічних метрів природного газу на рік, що становило близько 40 відсотків попиту ЄС. Минулорічний обвал цих поставок підняв ціни на газ до рекордно високої позначки в понад 343 євро за мегават-годину, викликавши побоювання економічної та гуманітарної катастрофи на континенті та порив до пошуку альтернатив.

Але навіть з огляду на те, що російський енергетичний експорт до Європи становить лише частку від довоєнного рівня, запаси природного газу на континенті залишаються значними. Ціни відступили до докризового рівня. М’яка зимова погода допомогла, а рецесія ще більше скоротила попит. Виходить, що «Росія програла енергетичну битву» з Європою, вважає Фатіх Бірол, виконавчий директор МЕА.

Якщо й так, США забирають частину здобичі. Що стосується нафти, західні санкції, такі як обмеження цін G7 на російський експорт, скоротили її ринкову частку в Європі. Експорт із США та Близького Сходу заповнив цю прогалину, тоді як Росія натомість постачала барелі зі знижкою до Азії.

«Торгові потоки перевернулися з ніг на голову, оскільки експортери Близького Сходу і США стали ключовими бенефіціарами», — каже Амріта Сен, керівниця відділу досліджень консалтингової компанії Energy Aspects.

Війна стала благом для зростаючої промисловості зрідженого природного газу в США. До вторгнення Китай та інші країни, що розвиваються, пропонували американським експортерам СПГ найперспективніші ринки. Тепер жага Європи до палива посилила конкуренцію за поставки.

Більшість американського газу продається за довгостроковими контрактами. Але, оскільки європейські ціни підскочили минулого року, такі виробники, як Cheniere Energy, вимагали додаткових поставок для продажу на спотовому ринку, тоді як трейдери перенаправляли вантажі до Європи. Поставки СПГ із США до Європи зросли на 140 відсотків порівняно з 2021 роком до майже 2,5 трильйона кубічних футів, або близько 70 мільярдів кубічних метрів, за даними Управління енергетичної інформації США, що еквівалентно приблизно половині обсягу, який Росія колись постачала по трубах до Європи.

Занепокоєння європейців енергетичною безпекою також покращило довгострокові перспективи експортерів СПГ США.

Наприкінці 2020 року уряд Франції підштовхнув Engie до розірвання угоди про поставки СПГ із США через занепокоєння щодо впливу сланцевого буріння на навколишнє середовище. Зараз Європейські комунальні підприємства вже не так стурбовані. З початку 2021 року вони підписалися на поставки із США, еквівалентні приблизно 100 мільярдам кубометрів на рік, повідомляє S&P Global. Серед покупців – компанія Engie.

У червні німецька SEFE — Securing Energy For Europe, державна організація — домовилася з Venture Global LNG, найновішим американським експортером, купувати газ протягом 20 років. Цікаво, що до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Німеччина не мала ані потреби, ані інфраструктури для СПГ.

Зараз Берлін виділив близько 10 мільярдів доларів на збільшення імпортних потужностей. Три плавучі термінали працюють, ще три мають бути запущені найближчими місяцями, і планується більше — стратегічний зсув, який зробить країну головним довгостроковим конкурентом Китаю та інших азіатських покупців американського СПГ.

США є найбільшим у світі експортером СПГ завдяки проектам, розпочатим ще до війни.

Лідерство Штатів зросте із запуском заводу під керівництвом ExxonMobil наступного року. Тим часом відновлення попиту в Європі на американський газ також перетворюється на збільшення контрактів на постачання в майбутньому — це сигнал, який додасть інвесторам впевненості фінансувати ще одну хвилю розширення виробництва СПГ уздовж узбережжя Мексиканської затоки.

Це замалим не розлючує тих, хто стурбований впливом на клімат нових проектів з викопного палива — враховуючи, що головним пріоритетом Європи є збільшення поставок відновлюваної енергії та прискорення декарбонізації. Однак поки що агресія Москви змінила геополітичні пріоритети, відзначають аналітики.

«Вторгнення збіглося з історичним переходом від пріоритету декарбонізації до енергетичної безпеки та посилило його», — каже Боб Макнеллі, колишній радник Білого дому, який зараз керує Rapidan Energy Group. «Для американських експортерів цей період став знахідкою».