1 minute
Китай прагне розширити свій вплив на товарних біржах
Джерело: The economist
Окрім великого апетиту до енергоресурсів та металу, країна також відкривається для міжнародних трейдерів.
Останні кризи підкреслили вагу Китаю на товарних біржах так само чітко, як і глобальна енергетична криза. Хоча аналітики пояснюють дефіцит багатьма різними причинами, все одно усі згадують Китай. Його економічне відновлення після COVID-19 у поєднанні із спекотним літом викликало сплеск попиту на електроенергію. Постачання двох основних джерел електроенергії, вугільної та гідроенергії, були зменшені за рахунок екологічних обмежень на викиди та посуху.
Спочатку Китай намагався доповнити виробництво електроенергії скрапленим природним газом (СПГ). Його цьогорічний імпорт СПГ на 14% вище, ніж за аналогічний період минулого року. Це призвело до зростання цін і спричинило хвилювання в усьому світі. Оскільки вантаж із СПГ був перенаправлений на схід, Європі не вистачало газу. Зростання цін на газ лише виділило важливість вугілля для Китаю, який вже зараз споживає 55% світового видобутку. У жовтні Китай імпортував майже вдвічі більше вугілля, ніж у тому ж місяці 2020 року, що призвело до зростання цін. Навіть ціна на нафту зросла через очікування, що Китай, за необхідності, спалюватиме її для підтримання роботи своїх електростанцій. Зазвичай на товарних біржах та ринках діють також інші фактори. Але Китай все ще підбурює весь світ.
Розмір Китаю частково є причиною його впливу. Як великий споживач, а в деяких випадках і виробник матеріалів, він може підривати світові ринки навіть при незначних змінах у власній політиці. Його вплив також зростає і на фінансовій стороні торгівлі товарами, завдяки трьом великим ф'ючерсним біржам. Міжнародні трейдери вважають, що без роботи на цих біржах неможливо досягти успіху. Тепер Китай хоче ще більше розширити свій вплив на ринках сировини. Офіційні представники прагнуть перетворити різкий ріст локальних контрактів, наприклад, на міжнародні стандарти цін.
Основне правило трейдерів - Китай споживає «половину всього». Для деяких товарів, таких як залізна руда, це навіть применшення. Сам лише великий апетит Китаю впливає на ринки. Але це також означає, що для влади більшість товарів є стратегічно важливими. І вона не соромиться втручатись.
Для прикладу, візьмемо кукурудзу. Профіцит в Китаї в 2010-2015 роках підняв державні запаси до безпрецедентного рівня і це змусило владу зменшити фінансову стимуляцію для фермерів. Але в результаті цього падіння виробництва було занадто різким, що змусило Китай шукати нові запаси за кордоном. Імпорт кукурудзи зріс з менш ніж 5 млн. тон на рік у 2013-18 роках до майже 30 млн. тон у 2020 році. Частково внаслідок цього ціни на кукурудзу в США зросли вдвічі за першу половину минулого року.
Стратегії Китаю передбачають збільшення пропозиції для підтримки низьких цін. Щоб стримати витрати на інфраструктуру в 2000-х роках, країна інвестувала у велику кількість алюмінієвих заводів і заохочувала виробників підвищувати обсяги виробництва. За оцінками торгової фірми Graeme Train of Trafigura, ці заводи коштували близько 70 мільярдів доларів. Але без них ціна алюмінію зросла б відповідно до ціни на мідь, каже містер Трейн. А це в свою чергу, підвищило б витрати на інфраструктуру Китаю приблизно на 1 трлн доларів у період з 2000 по 2015 рік.
У деяких випадках апетит Китаю допоміг створити нові фінансові системи. Хорошим прикладом є залізна руда, основний інгредієнт сталі. У період з 2003 по 2016 рік імпорт руди до Китаю зріс у десятки разів, в результаті створення сталевмісної інфраструктури. Сьогодні це найбільший у світі споживач залізної руди, для якого вона також стала «найдосконалішим у світі» ринком, каже менеджер великої гірничодобувної фірми.
Покупці з інших країн, таких як Японія та Південна Корея, як правило, віддають перевагу довгостроковим контрактам. У Китаї з’явився динамічний спотовий ринок, який дає можливість трейдерам продавати надлишок руди та визначає ціну довгострокових контрактів. Десятки морських портів виступають міні-біржами для продажу залізної руди. Вони мають складські приміщення і служать місцем, де клієнти можуть купувати та продавати руду. Аналітики посилаються на ціну на порту, аби оцінити перспективи ринку.
Китайські торгові фірми також стають все більш обізнаними. Найбільші, такі як PetroChina і Sinopec, дві державні нафтові компанії, стають все кращими у сфері стратегічного управління ринком, зазначає Майкл Мейдан з Оксфордського інституту енергетичних досліджень. Вони імітують тактику європейських трейдерів. Це включає розміщення ставок на зміну ціни еталону Дубая, що частково допомагає визначати ціни в їхніх довгострокових контрактах. Інші китайські трейдери масштабуються. У березні харчовий гігант cofco оголосив про плани розгорнути свою трейдингову мережу.
Китайські товарно-ф’ючерсні біржі є лідерами у світі. Три найбільші знаходяться в Даляні, Шанхаї та Чженчжоу. У 2020 році кількість контрактів на них була в шість разів більшою, ніж на біржах американської cme Group. За вартістю вони були приблизно еквівалентними. З січня по червень цього року десять найбільших сільськогосподарських ф'ючерсних контрактів були китайськими. Також китайськими були вісім із десяти найбільших контрактів на метал та п’ять із десяти найбільших енергетичних контрактів.
Китайські біржі відрізняються від західних. На них переважають роздрібні інвестори (їх називають «різанцями» тому що, коли їх зрізають, вони незабаром з’являються знову). Оцінки 2016 року показують, що ця група має близько 85% відкритих позицій у порівнянні з 15% на західних біржах. Вони також торгують меншими лотами і утримують їх менше часу, що збільшує ліквідність. Відсутність досвіду означає, що роздрібні інвестори, як правило, акцентують увагу на коливаннях цін. Більшу частину часу вони втрачають гроші, каже брокер Сяо Цзінь з Orient Futures.
Для чиновників у Пекіні наступним кроком у розвитку китайських товарних бірж є перетворення місцевих бенчмарків на світові стандарти. Однією з причин цього є збільшення використання юаня, який використовується для здійснення лише 2-3% транскордонних товарних торговельних операцій у порівнянні з часткою долара в 38%. Іншою є те, що чиновники насторожено ставляться до західних бенчмарків, підозрюючи, що ними можуть маніпулювали.
До цих пір Китай захищав своїх виробників і споживачів від волатильності цін шляхом ізоляції. Лише деякі державні фірми могли торгувати на іноземних товарно-ф'ючерсних біржах, і лише невелика група міжнародних трейдерів мала доступ до китайських. Ці біржі не мають складів — куди б доставлялися фізичні товари — за межами материка. Іноземним біржам не дозволені склади на території Китаю.
Але нова стратегія націоналізму у питанні бенчмарків змушує Китай повільно послаблювати правила для міжнародних трейдерів. На його великих біржах торгується близько 80 товарно-ф'ючерсних контрактів, дев'ять з яких доступні для іноземних продавців. Це включає переважно імпортні товари, такі як мідь та нафта. Деякі з них торгуються на Шанхайській міжнародній енергетичній біржі, дочірній компанії міської ф’ючерсної біржі, призначеної для залучення трейдерів з-за кордону. Оскільки все більше інвестиційних компаній користуються можливостями арбітражу, ціни на ф'ючерсні контракти на західних і китайських біржах частіше змінюються в тандемі.
Більше нововведень знаходиться в розробці. У вересні Державна рада, кабінет міністрів Китаю, заявив, що запустить більше ф'ючерсних контрактів, прискорить участь закордонних трейдерів на китайських ринках і побудує ще одну біржу для торгів в юанях, орієнтовану на таких продавців.
Однак на шляху цих амбіцій стоять дві великі проблеми. Однією з них є зміна попиту на товари. Протягом наступного десятиліття це можливо стане більш рівномірно розподілено по всьому світу, стверджує Джеффрі Каррі з банку Goldman Sachs. Кліматична політика вимагає величезної кількості металу для будівництва вітрових турбін та електромереж. Тим часом економіка Китаю повільно ставатиме більш орієнтованою на послуги, зменшуючи потребу в товарах. Очікується, що споживання деяких металів, таких як алюміній, досягне піку в найближчі декілька років.
Ще одна перешкода – довіра. Китайські товарні біржі тісно пов’язані з державою. Вищий менеджмент переміщуються між біржами та державними відомствами. Влада охоче втручається в роботу ринків. Інвестори вказують на втручання Китаю в ринки акцій після спаду в 2015 році. Тоді влада заборонила короткі продажі і обмежила продаж акцій для інвесторів із великими частками в компаніях. Все це змушує інвесторів товарних замислюватись про передбачуваність китайських ринків.
Справді, минулого року Китай знову втрутились в роботу ринку, оскільки ціни зійшли з розуму. Влада побоюється, що зростання витрат затисне виробничий сектор. Щоб компенсувати це, влітку вони продали частину своїх металевих запасів і прийняли рішучі дії проти спекулятивного накопичення. У вересні вони також продали на аукціоні запаси нафти. В обох випадках додаткова пропозиція була настільки малою, що це не дало тривалого впливу на ціни. Але аналітики вважають, що метою було не зрушити ринок, а сигналізувати інвесторам, що регулятори слідкують.
Перехід в енергетиці, ймовірно, зробить ціни на сировину більше нестабільними, оскільки попит і пропозиція з часом коригуються, а одне іноді переважає інше. Китайській владі доведеться вирішити, чи втручатися, чи дозволити ринкам відреагувати. Шлях, який вони виберуть, визначить майбутнє товарних бірж далеко за їхніми кордонами.