Джерело: Financial Times

Незважаючи на санкції, російські компанії будують більше третини нових реакторів по всьому світу, що забезпечує Москві лояльність нових “друзів“.

Руппур, що знаходиться на західних окраїнах Бангладеш, може здатися малоймовірним місцем для утворення Маленької Росії. Але в цьому “анклаві” магазинні вивіски написані російською мовою, бенгальські продавці овочів торгуються за «картошку» (картоплю) і «морковку» (моркву), а російські емігранти ходять лікувати зуби в Russ Dental Care. 

Пояснення лежить за кілька кілометрів, де «Росатом», російський державний атомний гігант, будує першу атомну електростанцію в Бангладеші. За оціночною вартістю близько 12 мільярдів доларів, це один із найбільших інфраструктурних проектів у країні з населенням близько 170 мільйонів людей. 

Маючи на меті скоротити частку електроенергії, виробленої в країні на атомній енергетиці, від нуля до 10 відсотків менш ніж за 10 років, Росатом демонструє «дивовижну роботу», поділилася Сама Більбао-Леон, генеральний директор Всесвітньої ядерної асоціації (WNA).  

Уряд Бангладеш заявляє, що завод потужністю 2400 МВт, випробування якого, як очікується, розпочнеться цього року, вирішуватиме проблему дефіциту електроенергії та відключень електроенергії, які завдають шкоди економіці країни, що загалом швидко розвивається, включаючи сектор експорту одежі. 

Але для Москви цей проект служить іншій меті: зв’язати дві країни разом на десятиліття та розширити вплив Кремля на Бангладеш, як це було зроблено на прикладі інших країн, які не мають власного ядерного потенціалу. 

Протягом більш ніж двадцятирічного правління Володимира Путіна газ і нафта були його найважливішими інструментами геополітичних переговорів, поки вторгнення в Україну не змінило курс подій. Відхід ЄС від російської енергетики в поєднанні з вибухами на трубопроводі Nord Stream позбавили Кремль його найважливішого експортного ринку та важелів впливу. 

Проте західні санкції наразі не завадили сектору ядерної енергетики, який може створити довгострокові політичні зв’язки та зруйнувати зусилля Заходу з ізоляції режиму Путіна. 

До повномасштабного вторгнення в Україну на Росію вже припадало близько половини всіх міжнародних угод щодо будівництва АЕС, постачання реакторів і палива, виведення з експлуатації чи зберігання відходів. Її основні конкуренти в секторі атомної енергетики — Китай, Франція, Японія, Південна Корея та США — разом покривають близько 40 відсотків ринку. 

Незважаючи на санкції проти її економіки, Росія продовжує залишатися експортером номер один з атомних електростанцій. Країна бере участь у більш ніж третині проектів нових реакторів, що будуються в усьому світі на даний момент, у тому числі в Китаї, Індії, Ірані та Єгипті. 

Побоюючись домінуючої позиції Росії в глобальному ланцюжку ядерних поставок, західні уряди намагаються зменшити свою залежність. Минулого місяця президент США Джо Байден підписав двопартійний законопроект про заборону імпорту російського збагаченого урану, який становить близько 25 відсотків від загального обсягу поставок США. Це сталося після минулорічного кроку США, Великої Британії, Японії, Канади та Франції щодо створення ядерного альянсу «Саппоро-5» на полях G7, який, як сказав тодішній британський міністр енергетики Грант Шеппс, мав на меті «виштовхнути Путіна з ринку ядерного палива назовсім». 

Відносини, які Росія налагоджує через ядерні проекти, перевершують навіть тривалі контракти на трубопровідне постачання газу. 

Будівництво атомної станції займає близько 10 років, а термін служби реактора для нових станцій становить 60 років. Підготовка до демонтажу, включно з виведенням радіоактивних частин, займає ще 10-20 років і потребує значних коштів, зазначає Володимир Сливяк, співголова російської екологічної групи «Екозахист», який десятиліттями досліджував атомну енергетику країни. 

«Це дуже тривале зобов’язання для країни,  мати російську присутність. Це не просто фактичне будівництво. Це ціла екосистема», — каже Дар’я Долзікова, науковий співробітник програми ядерної політики в Королівському інституті об’єднаних служб, лондонському дослідницькому центрі з питань оборони та безпеки. 

 У Туреччині Росія будує першу в країні атомну електростанцію потужністю 4800 МВт в Аккую, яка, як очікується, почне виробляти електроенергію цього року. Росія часто використовує модель «будуй-володій-експлуатуй», яка передбачає навіть більш високий рівень співпраці, оскільки «Росатом» забезпечує все, включно з персоналом станції, протягом усього життя проекту. 

«Російська сторона ставиться до заводів так, ніби [вони] належать «Росатому». Єдина роль приймаючої країни — купувати електроенергію з реактора», — каже Кацпер Шулецький, професор-дослідник Норвезького інституту міжнародних відносин (Nupi), який вивчає дипломатію російської атомної енергетики.  

Саме в такій кондиції опинився Бангладеш, який протягом десятиліть буде прив’язаний до Росії проектом Rooppur. «Стосунки, у які вони вступають, не мають терміну придатності», — застерігає Алі Ріаз, політолог і експерт з Бангладеш, з Університету штату Іллінойс. 

Саме вторгнення в Україну змусило Росію переглянути свій підхід до ядерної дипломатії 

Невдовзі після початку війни «Росатом» втратив один зі своїх контрактів у Європі: електростанцію Hanhikivi потужністю 1200 МВт у Фінляндії, будівництво якої мали розпочати у 2023 році. 

Змушений створювати нові альянси, Путін, який цього тижня перебуває з візитом у Північній Кореї та В’єтнамі, все більше позиціонує свій уряд як партнера «Глобального Півдня» — термін, який охоплює деколонізовані країни Африки, Азії та Латинської Америки. 

 

Наслідуючи радянську риторику, Путін часто зазначає, що багато з цих країн не засудили його вторгнення і фактично обурюються «колоніальним підходом» США, ЄС та їхніх «імперських» союзників. 

«Модель глобалізації, яка значною мірою сформована західними державами»... перебуває в стані глибокої кризи», — заявив Путін на зовнішньополітичній конференції в Москві минулого року. «З’являється нова, справедливіша та демократичніша система». 

«Росатом» була ключовою частиною зусиль Москви, спрямованих на домінування над Глобальним Півднем. За останні два роки її гендиректор Олексій Ліхачов відвідав ці країни майже стільки ж разів, скільки за весь період з 2016 по 2022 роки. 

Компанія підписала майже два десятки меморандумів про взаєморозуміння з країнами Африки та Латинської Америки, включаючи Зімбабве, Малі, Буркіна-Фасо та Бразилію. У Гані Росія почала готувати заявку на будівництво першої в країні атомної електростанції разом із постачальниками зі США, Китаю, Індії, Південної Кореї та Франції. 

Цього року Росія та Узбекистан підписали угоду про будівництво малого модульного реактора потужністю 330 МВт. Цей проект є першим для Росатома та Росії у впровадженні наступного покоління ядерних технологій за межами країни. 

Прихильники стверджують, що SMR пропонують більшу безпеку та ефективність порівняно з існуючими технологіями, а відомі приватні інвестори, такі як Білл Гейтс і виконавчий директор OpenAI Сем Альтман, підтримують стартапи, які розробляють SMR. Але на відміну від Росії та Китаю, США ще не розробили та не побудували жодного реактору нового покоління . 

Крім будівництва реакторів і постачання діючих блоків, «Росатом» також використовує м’яку дипломатію для впливу.  

У 2023 році компанія почала переговори з Нікарагуа, Узбекистаном і Таджикистаном про створення медичних центрів, йдеться в річному звіті Росатома. У Болівії Росія завершила будівництво центру ядерних досліджень у 2023 році, а через кілька місяців уклала вигідний контракт на видобуток літію. 

«Так, ми у Північній Америці та Європі вирішуємо не співпрацювати з Росією в критичних галузях. Але багатьом іншим країнам світу байдуже. Вони шукають собі найзручнішого партнера», — каже Більбао-Леон з WNA. 

Навіть у Європі Росія не повністю заблокована. Угорська станція Paks потужністю 2400 МВт, передана «Росатому» без конкурсу в 2014 році, не постраждала від вторгнення в Україну. Очікується, що її остаточно передадуть на початку 2030-х років із доставкою навченої робочої сили та першої партії збагаченого урану. 

Угорщина є однією з країн з найбільшою залежністю від «Росатома», каже Szulecki з Nupi, чия оцінка ґрунтується на закуплених послугах, механізмах фінансування та частці загальної енергосистеми, побудованої Росатомом. Атомна енергія існуючої станції, побудованої за радянськими проектами, наразі постачає 40 відсотків електроенергії Угорщини. 

Прем'єр-міністр Віктор Орбан, якого інші країни ЄС часто критикують за його промосковську позицію, неодноразово заявляв, що Будапешт не погодиться на жодні санкції проти російської атомної енергетики. 

«Це яскравий приклад того, як працює російська ядерна дипломатія і чому вона небезпечна», — ділиться Сливяк з Ecodefence. 

Бангладеш, який розташований між Індією та М’янмою в Бенгальській затоці, є об’єктом інтенсивної геополітичної конкуренції між такими державами, як Індія, Китай і США. Кожна з трьох країн використовувала угоди та інвестиційні пропозиції для встановлення зв’язків із прем’єр-міністром Шейх Хасіною. 

Але проект Rooppur дав Москві безцінну опору. У той час як у Китаю та США є потенціал для створення ядерної енергетики, державна Національна ядерна корпорація Китаю в основному зайнята агресивною внутрішньою ядерною експансією країни, а американська Westinghouse Electric Company не може відповідати умовам, запропонованим Росатомом. 

Державний «Росатом» може запропонувати до 90 відсотків фінансування ядерних проектів із розподілом виплат протягом десятиліть за мінімальними процентними ставками. Більш привабливе фінансування допомогло «Росатому» виграти угоду, згадує Мохаммад Тамім, колишній радник з енергетики Бангладеш. 

Такі сприятливі умови «вирішальні для бідніших країн з низьким кредитним рейтингом, які не можуть отримати подібне фінансування деінде», — каже Сливяк з Ecodefense. 

Для Rooppur російський Зовнішекономбанк — державний орган, який використовується як спеціальний механізм для підтримки пріоритетних проектів з Москви — надав позику в доларах США на суму 11,38 мільярда доларів США, яка покриває майже всю вартість проекту. Кредит має пільговий період 10 років, а процентна ставка є змінною, але не може перевищувати 4% на рік. 

Але навіть дешеві кредити потрібно повертати, і це може стати проблемою для покупців реакторів — і ще одним важелем тиску для Росії. 

Економісти стурбовані тим, що погашення боргу за АЕС у Руппурі, який є частиною зростаючого рахунку за інфраструктурні проекти, що фінансуються в іноземній валюті, посилить і без того гостре навантаження на валютні резерви Бангладеш. «Станцію можливо окупити, якщо вона працюватиме на повну потужність і приноситиме прибуток», — каже Тамім, колишній радник. «Але вона не принесе іноземної валюти. Це проект для місцевого споживання електроенергії». 

Хоча термін погашення кредиту ще не настав, за умовами угоди між країнами Бангладеш має сплатити 10% будівельних робіт Росатома в доларах як авансові платежі. Але, за словами офіційних осіб та аналітиків, спроби повернути кошти були ускладнені обмеженнями на доларові платежі, які випливають із санкцій США. 

Пошук джерел фінансування ядерних проектів є одним із найбільших викликів для західних компаній. Багато західних банків розвитку, які мають ресурс саме для ядерних мегапроектів, такі як Світовий банк або Азіатський банк розвитку, спеціально виключають ядерне фінансування через спротив ключових акціонерів, включаючи Німеччину. «Безпека ядерних станцій та нон-проліферація не входять до сфери компетенції Світового банку», — йдеться в заяві. 

У США робляться кроки з метою тиску на акціонерів банку, щоб вони переосмислили свою позицію через побоювання, що Росія та Китай домінуватимуть у світовій індустрії, але минуло понад 60 років з того часу, як банк востаннє схвалив фінансування проекту в атомній енергетиці. 

Згідно з річними звітами, закордонні проекти «Росатома», включаючи будівництво атомних електростанцій, експорт збагаченого урану та інші ініціативи, становлять близько половини загального доходу. 

У 2023 році «Росатом» заробив на цих проектах 16,2 млрд доларів США, порівняно з 11,8 млрд доларів у 2022 році. За останнє десятиліття ці доходи зросли більш ніж удвічі. Однак операційні витрати та внески з’їдають більшу частину доходів «Росатома», доводячи чистий прибуток компанії до 2-3 млн доларів на рік.  

Очікується, що до 2030 року загальний дохід «Росатома» становитиме понад 56 мільярдів доларів, що більш ніж удвічі перевищує нинішній рівень, згідно зі стратегією розвитку компанії. Це зростання має відбуватися в першу чергу за рахунок іноземних проектів, йдеться в документі. «Росатом» вважає, що може захопити значний шматок африканського ринку, вважаючи його «точкою зростання» для ядерних технологій, заявив Ліхачов з Росатома в російському парламенті в квітні. 

Крім того самого факту потрапляння в сферу впливу Кремля, громадянське суспільство Бангладеш побоюється, що угода з «Росатомом» створила можливості для хабарництва. 

«Весь енергетичний сектор оповитий таємницею», — каже Іфтехаруззаман, виконавчий директор Transparency International Bangladesh. «Зрештою, за що насправді будуть платити люди Бангладеш? Якби це була відкрита і здорова конкуренція, це була б інша історія». 

За словами Рашеда аль-Махмуда Тітуміра, економіста з Університету Дакка: розрахована на основі оціночних витрат на будівництво станції, ціна на Rooppur становить 9,36 центів за кіловат-годину, у порівнянні з 5,34 цента за таку ж кількість енергії з сусіднього індійського проекту. 

 

Критики кажуть, Бангладеш було б краще витратити гроші на власну сонячну та вітрову енергію, витрати на які різко впали за останні роки, а не створювати залежність від Росії у виробництві дорогої та потенційно небезпечної ядерної енергії. «Для мене це катастрофа», — каже Ану Мухаммад, економіст і громадський активіст. 

Просування «Росатома» в регіоні хвилює не лише місцевих активістів. Західні занепокоєння щодо просування компанії на глобальний південь також зросли. Кетрін Хафф, колишній помічник міністра ядерної енергетики Міністерства енергетики США, каже, що для США та їхніх союзників надзвичайно важливо відновити стабільний ланцюжок ядерних поставок і відновити лідерство у світовому ядерному секторі. Але для цього можуть знадобитися десятиліття, додає вона. 

«Немає вибору. Якщо ми не [відновимо лідерство], ми не будемо контролювати розмову про захист безпеки, не-проліферації та стандарти, які поширюватимуться по всьому світу», — каже Хафф. 

Рафаель Маріано Гроссі, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії, займає більш м’яку позицію, оскільки організація «не політизує виробництво ядерної енергії». «Моя місія полягає в тому, щоб переконатися, що ядерна енергетика використовується безпечно, надійно та без проліферації», — додає він. 

Але поки на заході тривають дебати, Росатом уже обговорює будівництво другого заводу в країні. Мохаммад Хоссейн, директор міністерства енергетики Бангладеш, припускає, що відносини триватимуть. Росія, за його словами, є «незамінним партнером».