Найдовша зима в Німеччині ось-ось почнеться

Time to read
less than
1 minute
Read so far

Найдовша зима в Німеччині ось-ось почнеться

вс, 06/12/2022 - 16:14
Posted in:
0 comments

Джерело: WirtschaftsWoche

Газ до Німеччини досі надходить з Росії. Але як довго це триватиме? І наскільки Німеччина зараз готова до зупинки поставок? Резюме з п’яти пунктів – нові герої на фоні кризи, нові союзи та нове співвідношення сил при владі.

Торстен Франк знаходиться в самому центрі шторму, який розгорнувся із початком газової кризи в Німеччині ще минулої осені. Франк займає посаду керуючого директора Trading Hub Europe (THE) – компанії, яка донедавна давала коментарі лише експертам своєї галузі, і грає вирішальну роль у безпеці енергопостачання Німеччини. Зараз же Франк розповідає: «Прогноз можна зробити вже зараз: наступна зима буде не менш турбулентною, ніж попередня».

Завдання Габека: опалювальний сезон

Природний газ. До минулої осені це джерело енергії було чимось на зразок гаранту процвітання Німеччини. Недорогий, здавалося б, безмежно доступний, постачається без перебоїв дещо грубим, але надійним партнером – Володимиром Путіним. Для вашої вітальні та майстерні. «Роками, десятиліттями всі були впевнені», – каже Торстен Франк. «Незалежно від того, що станеться, навіть у найгірші часи холодної війни: Росія завжди є надійним постачальником». Не те, щоб російський газ більше не постачається. Він продовжує надходити – через газопровід Балтійського моря «Північний потік-1», через Україну. Але вже не надійний. Постачальник виявився шантажистом. «Для багатьох у галузі, — каже Франк, — стало дуже важким одкровенням, що ця усвідомлена закономірність, ця надійність більше не існує».

Німецький уряд зробив висновки одразу після початку війни: «Маємо відокремитися якомога сильніше від цього постачальника – чутно звідусіль відтоді, - практично будь-якою ціною». «Практично» - важливе слово, бо на різкий відхід, моментальну зупинку поставок, на ембарго влада з поважних причин не наважилася. «Ми змушені зараз діяти наосліп, у великій невизначеності», - каже Франк. «Ми не знаємо, чи перестане надходити газ із Росії, і якщо так, то коли». Але перед обличчям цієї невизначеності уряд і промисловість намагаються зробити все, щоб забезпечити постачання газу на наступну, дві, три зими, водночас створюючи нові структури, які забезпечать незалежність від Росії в довгостроковій перспективі.

Під кінець вже більше ніж трьох місяців війни час підвести підсумки: як Німеччина готується до майбутньої зими? Як звати нових протагоністів, хто є вирішальними дійовими особами нової газової гри Німеччини? І скільки ще ми маємо говорити про природний газ, якщо майбутнє за зеленим газом – воднем? Відповідь складається з п’яти пунктів. 

1.    Зима насувається – всі про це пам’ятають.

Примітно, скільки федеральний уряд зробив за останні кілька місяців, щоб забезпечити стабільне постачання на наступну зиму. Уряд намагається збільшити поставки газу з інших країн, по можливості за рахунок імпорту рідкого газу, СПГ. Він намагається якомога раніше й заздалегідь заповнити сховища – а з минулої п’ятниці навіть розгорнулася масштабна кампанія, направлена на придушення попиту.

Центральною фігурою в цьому питанні є, звичайно, Роберт Габек, міністр економіки та клімату від партії «Зелених», який прославив своє ім’я більше ніж будь-який інший член уряду. Вирішує питання поставок у Катарі з Еміром – Габек. Планує у Вільгельмсхафені новий плавучий термінал для СПГ – Габек. Роберт Габек на нафтопереробному заводі в Шведті. Роберт Габек і його план економії. З метою подолання залежності від російського газу міністерство Габека, яким керують держсекретарі Патрік Грайхен та Олівер Крішер, укладає один закон за іншим, щоб якимось чином гарантувати безпеку постачання.

Закон про прискорення імпорту СПГ має на меті гарантувати, що інфраструктура для рідкого газу буде побудована якомога швидше. Мова йде насамперед про трубопровід, який оператор міжміської мережі OGE прокладає від Вільгельмсхафена до найближчого терміналу в Етцелі, пізніше – про термінали у Вільгельмсхафені та Брунсбюттелі, також у Штаде та в інших місцях. Згідно з планом, два плавучі термінали СПГ у Вільгельмсхафені та Брунсбюттелі мають запрацювати до Різдва, а ще два – у травні наступного року. Крім того, зараз діє Закон про зберігання газу, який встановлює конкретні вимоги для рівнів наповнення сховищ: 80 відсотків – 1 жовтня, 90 відсотків – 1 листопада, 40 відсотків – 1 лютого. Якщо клієнти вчасно не заповнюють свої потужності, втручається «менеджер газового ринку» Trading Hub Europe, а саме Торстен Франк і його співробітники. Їх завдання – забезпечити наявність газу. Габек буквально кілька днів тому посилався в публічній заяві на новий нормативний закон – і розпорядився заповнити газосховище Rehden. Крім того, нещодавно розроблений Закон про енергетичну безпеку дає федеральному уряду можливість швидше втручатися у разі надзвичайної ситуації.

2. Рівень підготовки до надзвичайної ситуації виявився недостатнім

Поговоримо про надзвичайні ситуації. При всій діяльності уряду все ж вражає, наскільки непідготованою виявилась влада до раптової зупинки поставок. Особливо це стосується економіки. Так, існував план надзвичайних ситуацій, заснований на Регламенті ЄС щодо безпеки постачання – із рівнем раннього попередження, рівнем підвищеної тривоги, рівнем надзвичайної ситуації. Зараз діє рівень раннього попередження. Але план передбачає лише захист домогосподарств, соціальних об’єктів та окремих підприємств. А що саме має відбуватися в економіці, кому доведеться обійтися без газу, навіть якщо лише тимчасово – все ще залишалось без відповіді, принаймні в березні. 

З березня багато що змінилося. Федеральне мережеве агентство представило критерії, які слід застосовувати в екстрених випадках. Воно працює спільно з THE та Міністерством економіки над Платформою безпеки постачання (газ), міністерство також зібрало дані про споживання від постачальників і компаній. Але й тут не обійшлося без слабких місць. Сам факт того, що структури запобігання аварійним ситуаціям зараз треба створювати в підвищеному темпі, підкреслює, наскільки це питання занедбали за останні роки – у сліпій довірі до постачальника.

3. Габек, Креббер і Зелені – на висоті

Звичайно, така фундаментальна криза сприяє появі нових народних героїв, нових констеляцій та структур влади. Тим не менш, чим вище літаєш – тим болючіше падати. Героями на даний момент є, звичайно, Роберт Габек з боку політики та бос RWE Маркус Креббер – представник корпорацій. Вражає те, наскільки тісний альянс утворився між Зеленими та бізнесом. Цей альянс, який виник у час потреби, дуже ускладнить відновлення впливу в довгостроковій перспективі для партії ВДП.

Насправді про Роберта Габека не так багато чого можна написати. Поки що він впевнено використовує будь-яку можливість, щоб відзначитися як прагматик із великою здатністю діяти. Ймовірно, найбільшим викликом для Габека досі було не виступати за негайне припинення постачання газу відразу після початку загарбницької війни Путіна, а наполягати на поступовій відмові, незважаючи на вимоги його власної партії. Так само важливим питанням, як колись для Йошки Фішера – Косове, стало для Габека визначення позиції щодо газового ембарго. Його рішення вплинуло на все, в тому числі на ставлення до нових умов оплати за газ, виставлених Росією.

Польща, Болгарія, Фінляндія, компанії в Данії та Нідерландах, Shell – Росія покарала їх усіх припиненням поставок газу, тому що вони не хотіли платити. А що Німеччина? Майже мовчки Берлін і Брюссель дозволили великим імпортерам, таким як Uniper, здійснювати дещо складніші платежі за допомогою «моделі подвійного рахунку». Прагматично. Мегапрагматично. Адже Німеччині досі потрібен газ, щоб якомога швидше заповнити свої сховища. Винагородою Габека є велика підтримка з боку економіки. Нею можна було помилуватися нещодавно на конгресі Федеральної асоціації енергетики та водного господарства. В кінці виступив Габек, після чого його хвалили майже до ейфорії. Настільки, що міністру самому стало трохи незручно.

Крім Габека, незабаром на сцені з’явився ще один головний герой цього кризового часу: керівник RWE Маркус Креббер. Кребберу вдалося вивести компанію, яку так довго засуджували за її вугільний бізнес (який все ще працює), на «зелену» позицію – та водночас зробити так, щоб вона мала значення опори для безпеки постачання в Німеччині під час цієї кризи. Креббер не тільки був на стороні Габека, коли той домовлявся про СПГ для Німеччини в Катарі. RWE також негайно виступила в якості інвестора, коли справа дійшла до експлуатації наземного терміналу в Брунсбюттелі, а також організувала плавучі LNG-термінали від норвезького судновласника Höegh. Економічні інтереси RWE очевидні, коли йдеться про розширення відновлюваних джерел енергії. Але

Креббер, тим не менш, зайняв вражаючу проактивну позицію – вона є звичайно і цілеспрямованою рекламою для нього в якості першого партнера міністра, принаймні так це виглядає останні кілька місяців. Це близькість між ними має стати в нагоді в майбутніх дискусіях – наприклад, про створення державного вугільного фонду.

Доля посміхнулася не лише Габеку. Зелені, колишні політики, тепер займають ключові посади в органах влади та навіть в асоціаціях: Клаус Мюллер, колишній міністр у Шлезвіг-Гольштейні, тепер – головний захисник прав споживачів, очолює Федеральне мережеве агентство в Бонні і є не лише довіреною особою «Газпрому Німеччини» та безлічі дочірніх компаній, але й займає вирішальну позицію у газовій кризі як «розподільник федерального навантаження». У Федеральній асоціації енергетичної та водної промисловості (BDEW) Керстін Андреа, колишня членка Зелених у Бундестазі та навіть заступниця голови парламентської фракції, тепер – генеральна директорка. Для цієї дуже потужної зеленої мережі криза зараз – це горнило.

Якщо ця мережа закріпиться при владі, більше того – із подальшими оплесками бізнесу, це стане проблемою не лише для ВДП, а й для ХДС, оскільки Зелені так само здатні бути народною партією. Криза багато в чому призводить до тектонічних зрушень.

4. Газ в якості технології «перехідного етапу» не затримається надовго

Незважаючи ні на що, досі залишається багато питань без відповіді – перш за все, яку роль має відігравати газ як енергоносій для Німеччини в найближчому та дещо віддаленішому майбутньому. Наразі багато говорять про газ в якості «мосту» між викопними та відновлюваними джерелами енергії, який допоможе забезпечувати країну енергією, поки не будуть достатньо задіяні відновлювані джерела енергії, а також поки не з’явиться  достатньо доступного зеленого водню. У коаліційній угоді газ вже був закріплений як перехідна технологія. Тим часом зростають сумніви: як можуть нові газові електростанції активно будуватися, якщо невідомо, звідки весь газ має надходити? І хто тоді має інвестувати в електростанції, коли кінець газової ери стає ближчим і ближчим? Кілька днів тому Роберт Габек заявив, що пік споживання газу має бути досягнутий до 2030 року. Навіть екологічні організації починають інтегруватися набагато раніше, якщо мається на меті досягти кліматичних цілей.

5. Зрештою, все залежатиме від погоди

Незважаючи на всі приготування до наступної зими, залишається велика невизначеність. Презентуючи кампанію, націлену на заощадження, Габек нещодавно сказав, що влітку ще можна «розслабитись і дати собі волю», маючи на увазі, зокрема, споживачів. Але насправді питання заповнення сховищ залишається в центрі уваги. І, як би це банально не звучало, в кінцевому підсумку все залежить від того, наскільки холодною буде наступна зима. «Все дуже залежатиме від погоди», — каже керуючий директор THE Торстен Франк. «Якщо зима буде теплою, а споживання буде порівняно низьким, тоді ми, звичайно, обійдемося меншою кількістю газу та меншою кількістю заповнених сховищ. Але якщо ми хочемо підготуватися таким чином, щоб впоратися зі складною ситуацією, тривалим похолоданням, тоді нам потрібен дуже високий рівень заповненості резервуарів: не менше 90 відсотків, як того вимагає закон».
Передвісники зими будуть помітні цього літа навіть у найбільшу спеку. Зараз починається найдовша зима Німеччини.