Джерело: Financial Times

Захід зосереджується на нових технологіях, щоб зменшити залежність від Росії та вуглецю. 

Коли Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну трохи більше двох років тому, це спричинило глобальну енергетичну кризу, яка змусила західні країни з усіх сил намагатися зменшити свою залежність від російської нафти та газу. 

Проте час показав, що ЄС та США набагато важче позбутися своєї залежності від збагаченого урану з Росії, який використовується для виготовлення більше п’ятої частини палива для їхніх ядерних реакторів. 

Росія контролює майже половину світових потужностей зі збагачення урану та встановила монополію на комерційні поставки високопробного низькозбагаченого урану (Haleu) — нового типу палива, необхідного для живлення реакторів останнього покоління. У короткостроковій перспективі оператори електростанцій США та Європи не мали іншого вибору, окрім як продовжувати купувати сировину та послуги зі збагачення у російського державного атомного гіганта «Росатом». 

«Подібно до того, як Європа стала надмірно залежати від російського газу, ядерні компанії вільного світу стали надмірно залежати від російського палива, яке продавалося за низькими цінами в наших країнах», — зазначив Кріс Левеск, виконавчий директор інжинерної компанії TerraPower. 

TerraPower - один із десятків розробників нових технологій ядерних реакторів, які, на думку лідерів галузі та все більшої кількості західних політиків, необхідні, якщо світ хоче мати хоч якийсь шанс досягти цілі Паризької угоди щодо нульового викиду парникових газів до 2050 року. Заснована під керівництвом філантропа-мільярдера Білла Гейтса компанія планує розпочати будівництво першого швидкого натрієвого ядерного реактора з накопиченням енергії на місці в США, в червні. 

Запропонований TerraPower реактор у Кеммерері, штат Вайомінг, є одним із багатьох проектів, які нині сприяють глобальному зростанню інтересу до ядерної енергетики, яку прихильники вітають як ключовий інструмент у боротьбі зі зміною клімату та зміцненні енергетичної безпеки. 

І імпульс зростає: світові лідери відвідують перший у своєму роді саміт з ядерної енергетики цього тижня в Брюсселі, щоб обговорити фінансування розширення галузі з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). 

«Відбулися кардинальні зміни в глобальному сприйнятті та глобальній політиці щодо ядерної енергетики», — каже Рафаель Гроссі, генеральний директор МАГАТЕ, який буде співголовувати на саміті. «Одна причина — глобальне потепління та необхідність щось робити зі зміною клімату, а інша — енергетична безпека в умовах війни на території Європи». 

Протягом більшої частини 20-го століття США та європейські країни, такі як Франція, Німеччина та Великобританія, були безсумнівними світовими лідерами в секторі ядерної енергетики. Але аварії на Чорнобильській АЕС в Україні в 1986 році та на Фукусімі в Японії в 2011 році змусили багато західних урядів переглянути свою відданість цій технології. 

Раптовий спад інвестицій спровокував кризу для багатьох приватних компаній, що постачають уран і послуги, пов’язані з атомною енергією, включаючи конверсію та збагачення, які необхідні для виробництва палива для живлення реакторів. Затримки проекту та перевитрати коштів також підірвали довіру до галузі та змусили кілька відомих американських компаній, таких як Centrus Energy Corp та Westinghouse Electric Co, оголосити власне банкрутство. 

З тих пір обидві компанії були реструктуровані і позиціонують себе на чолі того, що інсайдери галузі назвали «ядерним ренесансом». Але вони стикаються з жорсткою конкуренцією з боку державних компаній у Росії, Китаї та Казахстані, які контролюють ключові частини ланцюжка постачання палива та почали експортувати свої технології. 

У 2022 році Казахстан, країна з тісними економічними та політичними зв’язками з Москвою, постачав понад чверть уранової руди, яку використовували США та Європа. На частку Росії припадало близько 12 відсотків імпорту США та 17 відсотків імпорту ЄС того ж року, за даними урядових установ США та ЄС. 

Вертикально інтегрований ланцюжок поставок «Росатома», який охоплює видобуток урану, конверсію, збагачення та виготовлення палива, робить його серйозним конкурентом. Державні гіганти Китаю, Китайська національна ядерна корпорація та Китайська генеральна ядерна енергетична група, також швидко розширюються. 

Усі три компанії почали експортувати свої технології та будують реактори в кількох країнах Азії та Європи. Китай і Росія розгорнули малі модульні реактори (SMR) — більш компактний і ефективний реактор, який, на думку прихильників, може реформувати цей сектор енергетики — випередивши більше десятка західних конкурентів. 

Карл Фішер, головний операційний директор NuScale, ядерної компанії, зареєстрованої в США, зазначив минулого місяця, що Китай і Росія випередили США в розгортанні SMR завдяки моделям фінансування, які підтримуються державою. Він сказав: «[Коли] китайський уряд фінансує [ядерний проект], кажуть: «Ось вам — клієнтська база, а ось — ваша технологія», і вони просто закривають це питання. І Росія робить те саме. Отже, у США нам не вистачає згуртованості цих трьох сфер». 

Зараз західні країни почали адаптувати свою підтримку галузі. У квітні 2023 року США, Велика Британія, Японія, Канада та Франція утворили ядерний альянс у межах G7, який, за словами тодішнього міністра енергетики Британії Гранта Шаппса, мав на меті «повністю виштовхнути Путіна з ринку ядерного палива». У грудні ці країни виділили 4,2 мільярда доларів на розвиток безпечного, надійного глобального ланцюжка поставок ядерної енергії, головним чином зосередженого на збільшенні потужностей зі збагачення та перетворення на заході. 

Великобританія та США вже виділили 1 мільярд доларів на програми, спрямовані на виробництво Haleu, який зараз можна придбати на комерційній основі лише у Tenex, дочірньої компанії Росатома. 

Кетрін Хафф, помічник міністра США з ядерної енергетики, стверджує, що США та їхнім союзникам життєво необхідно відновити ядерні ланцюги постачання та лідерство в галузі з міркувань охорони навколишнього середовища та безпеки. «Немає вибору», — каже вона. «Якщо ми цього не зробимо, ми контролюватимемо розмову про гарантію безпеки, нерозповсюдження та про стандарти, які поширюватимуться по всьому світу. 

«Але задача не з легких, тому що нам потрібно побудувати реактори вчасно та в рамках бюджету від американських постачальників і постачальників країн-однодумців — а це може бути важко».