Джерело: ExPro

​​​​​​Очільник Мінекоенерго Олексій Оржель на минулому тижні презентував досягнення та плани Мінекоенерго під назвою To do list (список справ, які треба зробити – англ.). Ані у самій презентації, ані у супроводжуючому її виступі, Олексій Оржель жодним реченням не згадав найбільшого в країні виробника електроенергії – атомну генерацію, яка виробляє понад 55% електроенергії в Україні за найнижчими в світі цінами - 56,7 коп. за 1 кВт-год (майже вдвічі нижча за «соціальну ціну» для населення). Атомна галузь нібито не існує для міністра, лише запитання журналістів змусили його вимовити слово «Енергоатом», якого він з моменту призначення старанно уникає у згадках про виробництво електроенергії. Це розвіює останні сумніви – українським атомникам в профільному міністерстві відводять роль корови, яку треба більше доїти та рідше годувати. Тобто, електроенергію від АЕС в обсязі 50% від загального її виробництва в країні, від «Енергоатома» й надалі бажають отримувати за найнижчою у світі ціною, але про її існування пропонується забути (у тому числі через звільнення очільника «Енергоатома»). Через таке публічне ставлення міністра до атомної енергетики опосередковано проступають обриси курсу на задоволення інтересів «новонабутих» російських партнерів. Європейська думка натомість ігнорується міністром повністю.

У презентації Оржеля йде перелік тез та слоганів, які торкаються і питань нафти та газу, і ринку електроенергії, і про вугілля трохи є, і перехід на 100% ВДЕ до 2050 року не забутий, про обмеження використання пластикових пакетів є пункт, навіть зворушлива фотографія білого ведмедя на кризі присутня. Але відсутня дрібниця – атомна енергетика, яка забезпечує більше половини електроенергії.

Звісно, питанням №1 для журналістів став імпорт електроенергії з Білоруської АЕС, на який пан Оржель намагався вдавати прагматичного фахівця: «Все досить просто – якщо є пропозиція на зовнішніх ринках більш вигідна, то її треба вивчати…». Але за кілька днів до цього міністерство виступило з офіційною інформацією про наміри імпортувати електроенергію з Білоруської АЕС. Будівництво першого енергоблоку якої невдовзі завершує російська державна корпорація «Росатом».

Чого коштуватиме Україні російсько-білоруська електрика сказано чимало. Найголовніші застереження нам дає Європа: Україні знов, як в часи Януковича треба обрати між європейським та російським вектором інтеграції. Поки що лише в рамках енергосистеми. Міністр обирає російський, який повністю унеможливить співпрацю з Європою. Зокрема, у проекті «Енергоміст «Україна – ЄС», який має на меті залучення інвестицій в українську атомну енергетику через експорт електроенергії з ХАЕС-2 через Польщу в Європу. Треба визнати, що проект дуже не простий з усіх точок зору, і політична складова у ньому додає невизначеності, але це не привід від нього відмовлятись.

Чому – дуже доступно пояснює Президент Польсько-української господарчої палати, міністр економіки Польщі (2001-2003 рр.), міністр економіки і праці (2005 рік) Яцек Пєхота. Пан Пєхота є послідовним прибічником європейської енергетичної солідарності у протистоянні з РФ, він вбачає у цій солідарності єдиний шанс для Центральної Європи організувати належний опір російському наступу на нафтогазовому та електричному «фронтах».

Пан Яцек, чи цікава на сьогодні електроенергетика України для Польщі?

Звісно, так. Україна має найбільший енергетичний потенціал в центральноєвропейському регіоні, в основі якого 15 атомних енергоблоків українських АЕС. Білорусь та Росія чекають зайняти своє місце на енергетичній карті Центральної Європи після добудови Білоруської АЕС, яка розташована всього в 46 кілометрах від Вільнюса. І Литва була категорично проти цього проекту. Енергетична солідарність - це основний принцип Енергетичного співтовариства Європи. Принцип, який виник у результаті уроків газової кризи, яку пережили Україна та країни Центральної Європи. Тому наш обов’язок - проявити солідарність з Литвою та діяти в ім’я європейських принципів. В ім'я формування європейського замовлення на енергетичну безпеку. Україна має дуже сильний Договір про асоціацію з Європейським Союзом, який також надає їй повний доступ до енергетичного ринку, включаючи ринок електроенергії ЄС. Це є важливою передумовою для стратегічних інвестицій в енергетичний сектор України. Вступ до європейської сім'ї енергетичного співтовариства є важливим привілеєм та можливістю для України, але також є і зобов'язанням в ім'я принципів енергетичної солідарності. 

Нещодавно міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель заявив, що він спілкувався з прем’єр-міністром Польщі, який нібито заявив, що Польща не зацікавлена в українській електроенергії з АЕС. Чи це може бути правдою? 

Факти та дані показують, що імпорт енергії в першу чергу з нульовими викидами СО2 був би дуже корисним. Експорт з України є важливим потенціалом для стабілізації енергетичної безпеки регіону Центральної Європи. Польща переконалась у цьому на власному досвіді у серпні та вересні 2015 року. Тоді вперше за новітню економічну історію країни Польща потрапила в серйозну енергетичну кризу. Лише завдяки допомозі України, яка відновила експорт електроенергії у Польщу, вдалося мінімізувати серйозні втрати для польської промисловості та бізнесу. Це був чудовий урок енергетичної солідарності. Україна як сусід тоді, у цей важкий період, допомагала Польщі. Слід пам’ятати про таку ситуацію, адже Україна була країною, яка зіткнулася з реальною проблемою війни, і все ж таки вона допомагала Польщі. Через аномально високу температуру дефіцит електроенергії по всій Європі тоді був величезним.

Слід пам’ятати, що відповідно до конкурентної політики Європейського Союзу приватні компанії торгують електроенергією, а не уряди, міністри чи державна адміністрація. Держави створюють інфраструктурні та інституційні рамки, тобто нормативні акти. Тому прем'єр-міністр, міністр чи навіть президент не вирішує або вказує, де є попит чи інтерес, наприклад, від електроенергії з України. Це роблять підприємці та приватні компанії. Вони роблять це на власний ризик та потенційний успіх. Куди входить уряд, потрапляє політика та багато проблем, про які ми знаємо з газового сектору та поведінки Росії та з позиції олігархів, які монополізують ринок. Це фундаментальний аспект для підприємців з Європейського Союзу. Як можна діяти в країні, де міністр визначає, є попит чи ні, чи отримує олігарх державну допомогу. Це, безумовно, суперечить правилам ЄС.

Чи має попит на українську електроенергію у Польщі реальний економічний вимір? 

За даними польського системного оператора (Polskie Sieci Elektroenergetyczne (PSE) – ред.), з січня по серпень 2019 року Польща імпортувала 7 млрд кВт-год електроенергії. У той же період експорт електроенергії з Польщі становив лише 763 млн кВт-год. Таким чином, перевищення імпорту над експортом є дуже значним. За перші 8 місяців 2019 року Польща придбала у Швеції 1 млрд 956 млн кВт-год, у Німеччини 1 млрд 589 млн кВт-год у 2018 році та Литви – 1 млрд 510 млн кВт-год. Обсяги імпорту продиктовані системними можливостями транскордонних ліній електропередач. Імпорт енергоресурсів з України - з початку 2019 року до кінця липня у грошовому виразі склав 47,3 млн дол. Польщу з Україною поєднує єдина лінія електропередачі напругою 220 кВ, і практично єдиним джерелом імпорту електроенергії з України у Польщу може бути лише одна електростанція на вугіллі, що належить компанії ДТЕК.

Водночас ще одна лінія між Україною та Польщею напругою 750 кВ і потужністю 2000 МВт-год була закрита у 1993 році (це саме та лінія ХАЕС-Жешув, яку попередній уряд намагався відновити в рамках проекту енергоміст «Україна – ЄС» - ред). Це історичний символ неефективності енергетичних відносин Польщі та України. Ніде в Європі немає прикладу такого привабливого і важливого енергетичного активу, від якого би так безглуздо відмовились в обох країнах. 

Ви як голова польсько-української торговельної палати, чи дивляться польські підприємці сьогодні на інвестиційний ринок України як привабливий?

Спільнота польських та українських підприємців з великою надією дивиться на реформи енергетичного сектору України. Під час Дня енергетики України в Польщі, який ми організували восени 2017 року, понад 120 компаній з Польщі приїхали на презентацію енергетичних проектів України. Шанс, що ви зможете вільно торгувати електроенергією, газом - довгоочікувана ініціатива. Польські компанії хочуть інвестувати та брати участь у проектах модернізації енергетичного сектору. Фахівці в галузі енергетичної інфраструктури, експерти в галузі ІТ, інтелектуальних мереж, енергоефективності з надією дивляться на позитивний інвестиційний клімат у Києві. Інвестиційний клімат - це також правова культура та повага до інвесторів. Це навіть не найкращі презентації чи декларації політиків та чиновників, а приклади успішних інвестицій та проектів. Країнам Центральноєвропейського регіону потрібен енергетичний центр, їм потрібні інституційні зміни та енергетична солідарність.

Чи вважаєте ви можливим одночасний імпорт Україною електроенергії з РФ та Білорусі та експорт до країн ЄС, у тому числі Польщі? 

Системний попит на електроенергію з України існує не тільки в Польщі, але практично у всіх країнах регіону - від Угорщини, Румунії, Словаччини до Чехії. Треба пам’ятати, що в 2025 році країни Балтії синхронізуються з Європейським Союзом. Це означає десинхронізацію, тобто відключення від системи Білорусі та Росії. Таким чином, виникне новий головний фактор збільшення попиту на електроенергію. Також виникає питання, як забезпечити енергетичну безпеку регіону? Здається, що відповідь полягає у потенціалі та можливостях України як країни, що обрала інтеграцію з європейською енергосистемою замість російської.

Важливо, щоб нинішні українські політики визнавали довгостроковий потенціал своєї країни як цінність та джерело можливих доходів України. Не менш вагомим аспектом є розуміння нинішніми українськими господарями важливої геополітичної ролі енергетичного сектору України. Ось чому варто, щоб сьогоднішня стратегія розвитку енергетичного сектору України враховувала таку стратегічну роль та можливості для розвитку економіки та енергетики.

Я закликаю міністра енергетики України проаналізувати ринок та попит у Центральній Європі. Ознайомтеся зі звітами консалтингових компаній, експертів та незалежних інститутів, а також зустрічами з бізнес-організаціями. Я також закликаю український уряд глибоко проаналізувати майбутні джерела економічного розвитку країни. Уряду України сьогодні потрібно задати багато питань, але ключовим є: що вирішить про розвиток конкурентних переваг України сьогодні? Чи повинен молодий українець шукати щастя в еміграції чи може розвинути галузь завтра, працювати в сучасних секторах?