Олександр Олексенко: «Чи не станеться так, що буде один великий НАК і в ньому невеличка Україна?»

Time to read
less than
1 minute
Read so far

Олександр Олексенко: «Чи не станеться так, що буде один великий НАК і в ньому невеличка Україна?»

Wed, 06/22/2022 - 16:25
Posted in:
0 comments

Джерело: ЕнергоБізнес

На тлі повномасштабної війни, пошкодження, а то й знищення кілометрів енергостуктури у багатьох містах і селищах, пошуку урядом і підприємствами теплової енергетики варіантів зниження ціни на газ – розмова «ЕнергоБізнесу» з генеральним директором ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Олександром ОЛЕКСЕНКО. 

Зокрема, про сподівання і побоювання «тепловиків», стосунки з «Нафтогазом» і місцевою владою, борги і варіанти їх погашення, про підготовку до осінньо-зимового періоду в умовах невизначеності, а також про екологічний проект заміщення природного газу.

Про «Нафтогаз» і ТКЕ

— Уряд України утворює штаб для підготовки до осінньо-зимового періоду 2022/2023 рр. Чим він може допомогти підприємствам ТКЕ? Все одно на вас і місцевій владі відповідальність.

—Цієї відповідальності ніхто з нас і громад не знімав. В умовах воєнного стану такий штаб, певно, має бути. Чи буде асоціація «Теплоенерго» в його складі? Сподіваюся, наш голос почують. Інакше навіщо утворювати штаб, якщо не для оперативного реагування на нагальні проблеми, зокрема й підприємств ТКЕ? Зазвичай прислухаються до «Асоціації мерів міст».

— Як з цінами в межах ПСО? Це допоможе «Полтаватеплоенерго»?

— Погляньмо на ситуацію як вона є. По-перше, у травні всі підприємства ТКЕ були шоковані намірами «Нафтогаз Трейдингу» підняти ціну газу для ТКЕ майже у 4 рази (у 3.9 рази).

По-друге, про ціну газу на рівні 7,42 грн/куб м, і то поки що на 2 місяці, ми дізналися лише за кілька годин до практично відключення постачання гарячої води у день ухвалення рішення урядом.

По-третє, 2 місяці ціни газу 7.42 небагато допоможе ТКЕ. Якраз це період найменшого споживання послуг ТКЕ,  і лише гарячої води, проведення технологічних робіт. Навіть 100% оплаченої споживачами цієї послуги кардинально не вплине на ситуацію. Особливо враховуючи, що за офіційними даними Національного банку доходи населення скоротилися на 20-25 відсотків.

— Що з трирічними контрактами з «Нафтогаз Трейдингом»?

— Умовою укладання контракту з «Нафтогазом» на червень і липень в межах ПСО було розірвання контракту з «Нафтогаз Трейдингом».

— «Тепловиків» же не влаштовували ті нав’язані контракти?

— Так. Проте ми боролися за перегляд умов контракту, а не за його анулювання. Трирічні контракти давали можливість підприємствам теплоенергетики планувати роботу, розраховувати видатки, тарифи, податки, заробітню платню. Це перше. В умовах, коли «Нафтогаз» фактично диктує ціни, а решта постачальних і видобувних компаній вимушені у своїй ціні на газ закладати не тільки витрати на видобуток газу, скільки величезну ренту, розраховану на основі спотових цін на газ, у більшості підприємств ТКЕ фактично немає вибору, як погоджуватися на пропозицію НАКу.

«Тепловиків» завжди тримали «в тьомном тєлє». Але нинішня ситуація - невизначеність і вакуум розуміння: ми не знаємо, що буде з цінами надалі; «Нафтогаз» може їх підняти у майже 4 рази, чи йому це не дозволять; якщо підвищать ціни на газ, то для яких категорій споживачів і хто компенсуватиме різницю?

Друге. Приміром, приватна видобувна компанія готова пропонувати на біржі газ дешевше ніж НАК, і це  буде реальна  ринкова ціна, яку зможуть сплачувати ТКЕ. Чи буде підприємствам відшкодована різниця між вартістю газу, придбаного у приватного постачальника, і вартістю, закладеною в тарифах?

— Ковток повітря ТКЕ отримали - що ви встигнете зробити за цей термін?

— Сказав би – нічого. Але попри все, що зможемо і встигнемо, звичайно, зробимо. Для підготовки до осінньо-зимового сезону потрібні фахівці і обладнання. Для цього потрібні кошти. У нинішній ситуації нам буде боляче втрачати чи відправляти у вимушені відпустки співробітників. Це не виключено у серпні чи вересні, якщо «Нафтогаз» таки підвищить ціну газу для підприємств ТКЕ, коли теплокомунальні підприємства потребуватимуть максимум енергоносіїв з початком опалювального сезону.

Не згоден  що ми отримали хоча б «ковток повітря». Я вже сказав, що у цей період – найнижчі платежі. Після сплати за газ, його доставку, електроенергію, воду залишається 6-7%. І на ці копійки ми маємо закупити необхідні матеріали, обладнання, ремонтувати тепло- і водомережі, платити зарплатню…

У цій ситуації, на мій погляд, правильні дії Президента країни і Кабінету міністрів щодо стримування ціни газу, а точніше приведення ціни на газ до реального ринкового рівня, коли споживач в змозі сплачувати запропоновану ціну, і продавець не вимагає багатомільярдних компенсацій від держави.

Можливо, я помиляюся, але складається враження, що «Нафтогаз» маніпулює і надає не зовсім достовірну інформацію керівництву країни. «Нафтогаз» пропонує «заморозити» для населення ціни і тарифи на природній газ, теплову енергію. А потім (у дужках) - а ось для підприємств теплоенергетики ціну газу давайте підвищимо. Підприємства ТКЕ хіба не є такими ж постачальниками послуг для населення та, бюджетних організацій, як і «Нафтогаз»? Не на часі зараз підвищувати тарифи на послуги ТКЕ через здорожчання цін газу від «Нафтогазу»!

Чим мотивується прагнення НАКу підвищити у рази вартість газу для ТКЕ? Може у них не покривається собівартість, працюють у збиток?. Тоді варто ставити питання про компенсацію різниці між собівартістю (вартістю підйому) і ціною продажу газу.

Питання компенсації «Нафтогаз» може ставити, але навіщо підіймати хвилі неспокою всією країною, якщо ми можемо мати коротке плече компенсації напряму НАКу. Якщо не вистачає на закупівлю газу, то сьогодні, наскільки мені відомо, розглядається можливість поставок по ленд-лізу, та/чи міжнародними донорами України. На мій погляд, це гарний варіант. Якщо дійдуть згоди і Україна отримає ту дельту газу, якої не вистачає у вигляді фізичного газу, то ми позбуваємось маніпуляцій на внутрішньому ринку, і цей газ може поставлятися споживачам про реальним цінам українського ринку газу. За розрахунки за цей газ ми отримаємо фінансовий ресурс на опалювальний сезон 2023/2024 рр.

— Нам би цей ОЗП пережити… Начебто на закупку і формування запасу газу, виконання покладених спецобов’язків «Нафтогаз» просить  безпрецедентну суму.

— Можливо, розумніше надати необхідну кількість (очікуваний дефіцит) газу «Нафтогазу», а частину грошей надати місцевим органам влади:

Для виконання заходів по енергозбереженню, утепленню будівель, установку ІТП (індивідуальний тепловий  пункт), переводити житлово-комунальне господарство, зокрема установки генерації тепла на альтернативні викопному паливу. Давайте не будемо розкидати гроші, а розумно, з перспективою і стратегічно на найближчі 10 років по-господарськи вибудуємо систему взаємин. А то дадуть НАКу кошти знову, далі що?

Навіщо створювати абсолютну монополію?

— «Нафтогазу» майже щороку дають дотації в різних формах і все як у прірву.

— І при цьому ще підвищувати ціни? Ну спробували ж уже в 2015 році, наче для програми збільшення газовидобутку «Укргазвидобуванням» 20/20 у кілька разів підвищити ціни на газ власного видобутку. НАК і «Укргазвидобування» отримали колосальні кошти. Через об’єктивні і суб’єктивні причини, але збільшення видобутку не сталося, навпаки останні роки спостерігається  падіння видобутку газу. А тепер «Нафтогаз» знову просить дотацій? На що, на яку програму? Вже ж поексперементували – не вийшло! Так можливо не тим шляхом йдемо? І чим НАК відповість в разі чергової невдачі? Які гарантії, що ці кошти не будуть марно витрачені, адже НАК фактично позичає у громадян.

— Швидше за все нічим – держкомпанія, представлять як рішення уряду…

— Це ж як інвестиції, і НАК це добре розуміє. Скажімо, приходить до мене інвестиційний банкір і каже: дай мені таку-то суму, я через 5 років тобі поверну вдвічі більше; минуло 5 років, банкір нічого не повернув і каже – дай ще гроші і тоді поверну не вдвічі – втричі більше. Тоді я запитаю: а якщо ти не повернеш знову, які я маю гарантії, яка твоя відповідальність, які санкції я зможу застосувати до тебе? Чим ти відповідатимеш, гарантуєш, крім слів? От зараз «Нафтогаз» просить 229 млрд грн, натомість каже: а я вам дам багато газу. Гаразд, а якщо не дасть, що тоді? Так неможна працювати, планувати.

З ПСО ситуація не краща. Наведу приклад: в останній день травня о 16.30 ми вже проводили нараду про відключенню споживачів від гарячого теплопостачання в зв’язку з планами НАК «Нафтогазу» підвищити вартість газу.  А о 16.45 дізнаємось про ПСО, і то на 2 місяці. Ну хіба так можна? За кожним таким рішенням – споживачі, персонал, сім’ї людей, підприємства. Як можна планувати роботу за таких умов?

Маючи такий колосальний видобуток газу, невже важко розпланувати хоча б на рік, а краще на 3-5 років споживання? І гарантовано і відповідально поставитися до тієї дельти, якої не вистачає у газовому балансі.

Можна розглядати вирішення проблеми й з іншого боку. Приміром,  є якась сума коштів на це, умовно, 10 млн доларів. Є тепловики і  газовидобувники. Хто зможе гарантувати найбільш ефективне вкладення і повернення коштів? Газовидобувні компанії навряд, і це об’єктивно, бо геологія – це великий ризик, фактично гра у казино з природою, плюс є питання/ризики щодо процесу буріння свердловин, виснаженості родовищ, інфраструктури, тощо. Більше того, дотація газовикам – то їх профіт. А тепловики можуть на 100% гарантувати стабільний результат щорічної економії газу на наступні 20 – 30 років. Гарантувати і обсяги, і терміни, і головне результат!  По нашим базовим розрахункам, інвестиція у 10 млн доларів у зменшення споживання газу у ТКЕ протягом наступних 20 років збереже більше газу, ніж така ж інвестиція у розвідку та видобуток, призведе до додаткового видобутку газу у ті ж наступні 20 років. .

Крім того, якщо будівля термомодернізована, то профіт отримає споживач, платник податків, виборець нарешті. При цьому скорочується споживання енергоресурсів. Тому, на мій погляд, у нас невірно розставлені пріоритети. Абсолютно не розглядається питання ефективності вкладення грошей, безпеки такого інвестування. Натомість, таке враження, що «Нафтогаз», як держмонополія, тримає уряд за горло і певною мірою його шантажує.

— Не тільки у вас таке враження…

— Подивіться, що відбувається: «Нафтогазу» віддали державні ТЕЦ, газорозподільні компанії (поки що не всі); НАК захоплює ринок роздрібного продажу газу, вже диктуючи його учасникам свої умови. Найближчим часом НАК хоче забрати у муніципальних органів теплопостачальні компанії. В результаті ми ризикуємо отримати монополію, обіг коштів якої буде співставним (якщо не більше) з державним бюджетом України. До того ж ця компанія контролюватиме монопольні напрямки діяльності. Чи не станеться так, що у нас буде один великий НАК і в ньому невеличка така Україна?

— Певні особи про це мріють, і не лише мріють, а й усе для цього роблять.

— Будь-яка монополія – це зло і найстрашніше явище для макроекономіки. А ми якраз створюємо монополію, з якою держава скоро не впорається. Таке враження, що вже зараз представники  держави не завжди можуть ігнорувати навіть не бажання, а вимоги цієї монополії.

Про борги і взаєморозуміння

— Як ви оцінюєте минулий напіввоений осінньо-зимовий сезон, з якими боргами його закінчило «Полтаватеплоенерго»? 

— Загалом що стосується розрахунків, до початку повномасштабної війни розрахунки відбувалися на досить високому рівні. У перший місяць війни відбувся суттєвий провал платежів на рівні до 40%. З квітня помітна тенденція повернення на довоєнний рівень розрахунків.

Але у нас є велика проблема, пов’язана з тим, що «Полтаватеплоенерго» підпорядковане Полтавській обласній раді, а фактично надає послуга мешканцям міста Полтава і ще чотирьох районів. Місцеві органи влади (тобто громада Полтави і районів) згідно меморандуму повинні були компенсувати значну частину різниці в тарифах. Але вони відмовилися це зробити, ні копійки не сплатили, через що у нас виникла велика заборгованість перед «Нафтогазом» - 230 млн грн, 180 млн з яких – це борги Полтавської міської влади і 10 – борги районів. Це на 90% причина нашої заборгованості перед «Нафтогазом». Різниця в майже 40 млн грн – це той провал у розрахунках, що утворився внаслідок масштабних військових дій. Проте ми сподіваємося що незабаром ми цю проблему вирішимо разом з пожвавленням платежів споживачів. З районами ми налагодили діалог і вже вийшли на розуміння і фінансування їхньої заборгованості перед «Полтаватеплоенерго». Залишається вирішити проблему з міською владою Полтави, про що ми повідомили найвищі державні органи, офіс Президента. Сподіваємося що з їх допомогою і цю проблему ми також вирішимо.

— Внаслідок обстрілів Полтавської області наскільки постраждала інфраструктура вашого підприємства?

— У нас пошкоджено одну котельну в районному центрі. Хоча вона не втратила своєї функціональності, головним чином пошкоджені будівельні конструкції. Решта, слава Богу, не зазнала ушкоджень.

— Це важливо, адже Полтава і область, як і кілька інших міст і регіонів, стали на певний час притулком для біженців, своєрідним гуманітарним хабом.

— Наше підприємство у березні виконало великий обсяг робіт – підключили подачу тепла і гарячої води у гуртожитки і будівлі, які вже давно не обслуговували. Якраз там влаштовували переселенців.

У зв’язку з цим ми змушені були використати більше газу. Бо що таке для біженців, багато з яких тижні змушені були ховатися від обстрілів і окупантів у підвалах і сховищах, тепле житло і гаряча вода? Це відчуття захищеності і турботи, можливість зігрітися, приготувати дітям нормальну їжу, прийняти душ, врешті це питання гігієни.

Проте позиція «Нафтогазу» нас здивувала - компанія відмовилася враховувати цей додатковий обсяг газу по ціні першої категорії (як для населення, тобто по найнижчій ціні). Коли ми звернулися з цим питання до НАКу, вони сказали, що вважають інакше, що за цей газ ТКЕ має заплатити за ціною, як для третьої категорії, тобто найвищу.

Таке враження, що ми і НАК живемо у різних країнах. У нас  війна, біженці, багато з яких втратили все і не знають, де і як жити надалі; доходи громадян різко впали. А «Нафтогаз» будує власні плани…

Екологічний проект полтавчан

— Розкажіть докладніше про Ваш екологічний проект, зокрема заміщення для ТКЕ природного газу на тепло і електроенергію, які може виробляти сучасний сміттєпереробний завод.

— У сучасних умовах, враховуючи такі фактори, як вартість природного газу, вартість його транспортування та розподілу, ставлення «Нафтогазу» до своїх клієнтів, платників, споживачів, якими є підприємства ТКЕ, - все це разом переконує, що для «тепловиків», як і для інших споживачів, природний газ – це зло. Нам треба чимшвидше бігти від споживання природного газу. Перечіпатись, падати, знову підніматися і бігти. Тому ми розробили у себе п’ятирічну програму, яка, в разі реалізації, дозволить скоротити споживання природного газу мінімум на 40%.

Головним заходом цієї програми є еколого-економічна переробка сміття. Зі сміттям у нас, з одного боку, проблема, але з іншого - можливість. Проблема полягає у варварському поводженні зі сміттям в Україні. У більшості його вивозять на застарілі і переповнені полігони, які не можуть виконати функцію охорони оточуючого середовища. Як наслідок  - антисанітарія, екстракт, який потрапляє у грунтові води, проблеми з місцевими жителями і безліч супутніх проблем. Це з одного боку. З іншого – маємо чималі можливості, адже сміття є калорійним джерелом енергії, яким у світі давно користуються, переробляючи сміття у теплову і електричну енергії.

— Хто і яким коштом розробляв цей проект і програму загалом?

— У нас є давні партнерські стосунки з корпорацією NEFCO  («Північна еколого-фінансова корпорація»). Ми з ними обговорювали це питання. Завдяки їх зацікавленості нашим концептом (екологія для них є чи не головним пріоритетом) і певною мірою нашій наполегливості, ця корпорація надала грант на розробку попереднього ТЕО.  NEFCO обрала європейських досвідчених консультантів і організацію для безпосередньої розробки попереднього ТЕО. Це шведсько-фінська компанія AFRY.  Безпосередньо роботу було розпочато у вересні минулого року, у травні поточного року ми вже мали попереднє ТЕО. Виконана колосальна робота. Я вдячний усій команді, яка працювала над виконанням цього завдання. Команда склалася доволі сильна і ефективна. До її складу увійшли NEFCO, досвідчені міжнародні консультанти, наше підприємство, представники міста і області, фахівці Полтавської Політехніки. Завдяки злагодженій спільній роботі ми отримали найсучасніший проект, попереднє ТЕО на екологічних засадах, які ще тільки обговорюються у Європі. Нас цікавило, щоб проект відповідав двом базовим вимогам – екологічність та ефективність енергетичної складової. Ми отримали дуже гарні показники щодо параметрів екологічності.

— Як відображено у цифрах енергетичну складову?

— З урахуванням мети, яку ми ставили, розробляючи попереднє ТЕО, - максимально можливий і екологічно безпечний відхід від використання природного газу, то проект дозволить замістити «Полтаватеплоенерго» 35 млн куб м на рік. При тому, що середньорічне використання природного газу нашим підприємством складало близько 110 млн куб м, це дуже суттєве заміщення. Також буде можливость заміщення електроенергії – 15 МВт. Для великої енергетичної компанії це, можливо, небагато, але для нас це суттєво.

Вироблена теплоенергія дозволить забезпечити потреби порядку 48% споживачів, що дуже суттєво. Реалізація проекту базується також на місцевих енергоскладових. Одночасно це дасть нам підстави на іншому рівні говорити про зниження цін на газ, тарифів на тепло і гаряче водопостачання за рахунок зниження такої дорогої складової наших послуг, як природний газ. 

— Скільки коштує втілення такого проекту? Чи вибрали ви місце для розташування такого заводу?

— Вибрали два місця, це було однією з умов розробки попереднього ТЕО.

За оцінками наших консультантів і NEFCO, будівництво такого заводу коштуватиме 92 млн євро (без ПДВ та інших податків).

— Коли ви продовжите роботу вже над розробкою ТЕО, формування умов конкурсного відбору підрядника? Де розраховуєте залучити кошти на втілення проекту?

— Умовою отримання керування автомобілем є наявність водійських прав. Для нас умовою подальшої роботи над проектом є попереднє ТЕО, виконане за найвищими стандартами на замовлення міжнародної організації. Тепер з нами розмовляють по іншому, умовно кажучи, не як з мрійниками, а з потенційними замовниками, які мають що запропонувати.

Щодо фінансування, розглядаємо паралельно кілька проектів, формуємо умови конкурсного відбору. Фінансування може бути частково за рахунок міжнародних фінансових організацій, частково за рахунок обласного і місцевого бюджету Полтави. Цікавим є варіант фінансування постачальниками обладнання. Попередньо ми мали розмови з представниками організацій, які зацікавленні у фінансуванні цього проекту Японією. За умови використання обладнання виробників цієї країни. В будь-якому разі, ми продовжуємо розглядати різні варіанти і сподіваємося, що проект буде реалізовано якомога швидше.