Це все-таки ринок, а не регульована монополiя: якою бачать українську електроенергетику в Європi

Time to read
less than
1 minute
Read so far

Це все-таки ринок, а не регульована монополiя: якою бачать українську електроенергетику в Європi

ср, 11/20/2019 - 09:34
Posted in:
0 comments

Чотири місяці тому в Україні запустився новий ринок електроенергії. Глава українського офісу чеської IT компанії Unicorn Systems Володимир Погойда та провідний спеціаліст Яна Лях розповіли про свої враження - як енергосистема пережила запуск нового ринку, чи вдасться Україні реалізувати амбітні плани по її діджиталізаціі, і на які моменти в сфері безпеки варто звернути увагу учасникам ринку і державі.
 

ДЖЕРЕЛО: Kosatka.Media

- У липні, відразу після запуску відкритого ринку електроенергії, ми з вами говорили про те, що цей процес допоможе «виявити і скоригувати всі вузькі місця як в законодавстві, так і в програмних продуктах, які забезпечують роботу ринку». З вашої точки зору, що вдалося виявити і скоригувати?

В: Приємних сюрпризів не сталося. На щастя, супер-неприємних теж. Але все настільки погано, наскільки ми припускали.

Я: Ну, не можна сказати, що все зовсім погано, є і обнадійливі моменти.

По-перше, в країні з'явився імпорт електроенергії на ринкових умовах. Хтось може купити пропускну здатність на вхід, припустимо, на добовому аукціоні, на вихід - на річному аукціоні, і це не завадить їм здійснити транзит. Антимонопольний комітет в своїх недавніх рекомендаціях також зазначив це як дійсно позитивну рису відкриття ринку.

Крім того, ми бачимо, що на цей ринок заходить все більше і більше гравців, в тому числі і абсолютно нові компанії.

З негативного - є багато технічних моментів, які на думку самих учасників ринку погано опрацьовані. Найяскравіший приклад - розрахунки за електроенергію. Рахунки виставляються подекадно на підставі попередніх даних комерційного обліку, остаточний рахунок приходить на початку наступного місяця. Але, за станом на 6-е листопада, липень 2019 ще не закрите, остаточні рахунки НЕ виставлені.

Хто винен - ​​незрозуміло. Учасники звинувачують «Укренерго», «Укренерго» звинувачує учасників за те, що дані не сходяться, де - теж неясно. Це небезпечна ситуація. З відкриттям ринку з'явилося багато незалежних постачальників електроенергії, і вони періодично переходять в переддефолтний стан, дефолтний стан, деякі скоро почнуть оголошувати про банкрутство. І що робити в тому випадку, якщо постачальник вже збанкрутував, а розрахунки ще не закриті? Тобто він збанкрутував, пройшов всі процедури, закрився, а в січні ми перерахуємо весь ринок і виявиться, що він щось повинен ринку, а хто буде віддавати ці гроші - незрозуміло. Це найбільший технічне питання.  

Яна спикер

Усе інше, як говорив Володимир, передбачувані недоліки: є певні нюанси в програмному забезпеченні (наприклад, «Укренерго» навіть було оштрафоване - ред.), і за законодавством нас хитає вліво-вправо: то у нас одні прайс-кепи, то інші. У «Укренерго» був один тариф, а потім другий.

Але, в цілому, ринок все-таки відкрився. Почали напрацьовуватись механізми роботи в ньому, ми бачимо збільшення конкуренції, отже, це дійсно ринок, а не регульована монополія.

- Український енергоринок і європейські норми. Чи вдалося нашій країні за чотири місяці якось скоротити відстань між цими світами? Як на цей процес можуть вплинути зміни, про які сьогодні сперечається ринок: ретроактивна зміна зеленого тарифу, розширення прав регулятора і імпорт з Росії і Білорусі?

В: З технічної точки зору в імпорті з РФ і Білорусі страшного нічого немає, але з політичної викликає багато запитань. В цілому, у нас імпорт електроенергії - це більше політичний, ніж економічний питання.

- За словами глави «Укренерго» Всеволода Ковальчука, на них намагаються тиснути і прихильники імпорту, і ті, хто вважає, що він завдає шкоди українській генерації ...

В: Давайте пам'ятати про те, що електроенергія - це не вода, її не можна зберігати, а у енергетичної системи є свої вузькі місця. Відповідно, бувають ситуації, коли тут і зараз, в даному місці, вигідніше імпортувати електроенергію з сусідньої держави, а не заводити її туди з України.

Що стосується вітчизняної генерації. У нас є атомна енергетика, але для того, щоб вона працювала ефективно, її потрібно модернізувати. Значить, електроенергія з атомних станцій повинна мати розумну ринкову вартість, чого зараз немає.

Тут треба в кожному конкретному випадку розбиратися, чому саме так вчинили. І найчастіше є логічна причина, яку ми просто не бачимо.

Крім того, чим менше регулювання, чим менше обмежень, тим більша ймовірність, що ринок сам себе налаштує.

У тому, що стосується зеленого тарифу, нам, як європейської компанії, ближче досвід ЄС. Там не стільки фокусуються на зменшенні зеленого тарифу як такого, скільки на його ринковості. У Європі «зелені» виробники стають все більше і більше відповідальними за баланс електроенергії, а у нас вони за це не відповідають.

Ще один момент: в Європі більше працюють на «зелених» сертифікатах, які теж призначені спонсорувати цей вид генерації, але не за рахунок прямої державної підтримки, а реального споживчого попиту.

Там постачальник електроенергії пропонує споживачеві декілька тарифів. Ось найдешевший, але ми розуміємо, що вся ця електроенергія, припустимо, була вироблена на вугільних станціях. Ось трохи дорожче, і я розумію, що 30% цієї електроенергії було вироблено на зелених станціях, або найдорожчий - і я розумію, що там 90% електроенергії було вироблено на зелених електростанціях. І кожна людина вибирає - він хоче заощадити, або заплатити більше і підтримати екорух.

- Давайте повернемося до України. 23 жовтня ДП «Оператор ринку» запропонував КМУ розглянути питання про проведення підприємством на своїй платформі торгів з купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами. На ваш погляд, чи достатній для цього рівень програмного забезпечення у держпідприємства?

В: В принципі, там немає нічого складного. Iнша справа, що бажання зосередити саме двосторонні договори на базі якоїсь однієї організації - це трохи екзотика. В Європі немає такого, щоб та ж платформа, яка підтримує роботу ринку «на добу вперед», підтримувала ще й укладення двосторонніх договорів. І я не бачу причини у нас міняти цю схему.

Інша справа, що в парламенті мало експертів, які можуть оцінити адекватність тієї чи іншої дії, і комерційні компанії або державні компанії можуть лобіювати свої власні інтереси. Хоча роблять вони це в рамках правового поля. І я вважаю, що поки вони з нього не виходять, мають право.

Зрозуміло, що держава повинна не давати їм зайти надто далеко. Але цієї другої сторони у нас часто просто немає.

- Продовжуючи тему держпідприємств, хочу запитати про «Укренерго». На минулому на початку листопада в Києві енергетичному Форумі їх представник розповідав про плани по використанню в роботі хмарних технологій. Наскільки це реально в нинішніх умовах?

В: Гарне питання. Все залежить від того, що вони мають на увазі. Для європейських системних операторів робота в хмарі - це дійсно норма. У них вже є вибудувана система безпеки, що пройшла не один аудит, яка дозволяє всю роботу вести в хмарах.

Ось, наприклад, один з наших останніх проектів, платформа LIBRA, що об'єднала балансують ринки 6-ти країн. Це дуже чутлива інформація, яка потенційно варто дуже багато грошей учасникам ринку. І вони абсолютно не вважали негожим довірити UnicornSystems хостинг своєї системи десь в хмарі. Тобто вони провели всі необхідні аудити безпеки і вирішили «ми довіряємо».

Хмара Укренерго, яке вони планують для того, щоб «диспетчер бачив всю інформацію» ... Чисто теоретично вони повинні стежити за станом своїх ліній електропередач за допомогою системи SCADA. Якщо вони не бачать, значить, щось не так із самою системою, хмара для цього не потрібно. Зараз вони ведуть проект по організації DATAhub на території України. Повірте, це дуже амбітна мета. Вони по великим гравцям ринку не змогли порахувати остаточні дані за липень місяць в центральній системі. І побудова DATAhub, який буде вважати корисний відпуск або споживання електроенергії взагалі по кожній точці приєднання, включаючи потенційно нас з вами - це ще більш амбітне завдання. Чисто теоретично так, напевно, можна було б це розібрати в хмарі, але це ніяк не допоможе представникам Укренерго зібрати більше інформації.

Є ще одна причина, чому часто впровадження подібних проектів неуспішне в Україні, - законодавство застаріло. Там є маса обмежень, які сьогодні взагалі не потрібні. Наприклад те, що дані про клієнтів повинні зберігатися тільки в стінах «Укренерго». З іншого боку, «Закон про Публічні закупівлі» оптимізований під покупку дуже простих речей, чобіт кирзових або лопат, і купити за нього інформаційні системи дуже складно. В результаті тендери виграють пройдисвіти, які обіцяють неможливе і, на жаль, у клієнтів немає ефективного механізму це перевірити.

- Під час Форуму активно обговорювалася тема кібербезпеки. Учасники зійшлися на думці, що нашій державі потрібно приділяти цій темі більше уваги. А з вашої точки зору, наскільки наша енергогалузь захищена від кібератак?

В: Все, дійсно, не дуже добре. Припустимо, у того ж Укренерго, коли був вірус «Петя», щось витримало, щось ні, а щось довелося вимкнути, тому, що їм було страшно, що воно не витримає. Наша аукціонна платформа пережила струс без проблем, ми за неї зовсім не переживали.

Я: Від себе хочу додати, що програмне забезпечення для підтримки торгових операцій, це балансуючий ринок і рішення для оператора ринку, впроваджувалося в сильній поспіху.

Ми звикли до того, що, коли системи подібного роду впроваджуються в Європі, вони проходять ряд незалежних експертиз. І часто за саму експертизу платить не компанія, що закуповує програмне забезпечення, а, наприклад, регулятор, наймаючи зовнішню компанію для незалежного і компетентного аналізу.

І, справедливості заради, ми не чули про те, щоб системи, які працюють зараз в Україні, пройшли таку експертизу. Хоча повинні були, тому що у нас в кібербезпеки є локальні нюанси по багатьом речам, які потрібно було б перевірити.

Якби взяли, припустимо, рішення якесь із Європи, яке працювало там, і таке ж поставили в Україну, тоді, чисто теоретично, можна було б захищатися, так як ПО однакове, і в Європі воно вже проходило певну акредитацію. У нас його доводилося серйозно доопрацьовувати. Наприклад, у відкритому доступі була інформація про те, що цифрові підписи далеко не відразу заробили на платформах оператора ринку і системного оператора. Просто тому, що це українські цифрові підписи, вони відрізняються від європейських. І після цього ніякого аудиту безпеки в принципі не проводилося, ну запрацювало й добре. В Європі учасники ринку, напевно, сильно обурювалися б. У нас, мені здається, вони просто ще не розуміються в цих питаннях, поки ще не було серйозних прецедентів. Але як тільки з'являться - буде великий галас.

В: Можу розповісти, як ці речі робимо ми - UnicornSystems. Це абсолютно не реклама, ми не пропонуємо таке в Україні. У нас є така послуга, називається «Red team» - червона команда. Власник або глава фірми-клієнта дають нам дозвіл провести певні заходи по злому їх інфраструктури.

- Щось на кшталт навчань?

Ні, це реальний злом, просто ми гарантуємо, що інформація не піде далі. У команди зломщиків є право робити практично все, аж до фізичного проникнення. Єдине, що у них з собою є папірець на випадок, якщо їх все ж таки зловлять, де написано, це вчення і підпис їх генерального директора. Але якщо її доводиться показувати, значить операція провалилася - їх спіймали при спробі проникнення, ну, не вийшло.

Проте, на щорічній зустрічі, де наші колеги з усіх філій показують успішні проекти, вони як раз розповідали: великий міжнародний банк, отримали дозвіл і про це знали тільки двоє - генеральний директор і начальник служби безпеки.

Вирахували в соцмережах працівників цього банку, перебрали всі порти, всі сайти даного банку, знайшли незахищені місця, створили копію сайту, отримали базу даних номерів телефонів працівників, розіслали працівникам, що у нас проблема з нашим робочим сайтом, тому сьогодні заходите все на другий сайт , де створили копію цього ж сайту, входите зі своїм звичайним паролем. Ну і всі працівники весело почали вводити свої паролі в нашу систему, ми отримали десятки реальних паролів реальних співробітників банку. Там було ще багато всього, але в підсумку ми отримали повний доступ до їх внутрішніх систем, списки, транзакції, доступи в бази даних.

Звичайно ж всі ці дані нікуди не пішли, ми тільки вказали на недоліки системи захисту. Так ось, я вам гарантую, що в Україні ніхто такі перевірки не проводить, і, швидше за все, це навіть нікого не цікавить, тому що люди звикли гасити пожежу вже після того, як він загорівся, і страхувати речі після того, як вони зламалися або потрапили в аварію, або щось згоріло, тоді можна страхувати.  

- А чи можемо в цілому порівняти рівень діджіталізаціі в енергосфері України і в Європи? Наскільки можлива синхронізація, наприклад, з Німеччиною?

В: Повна синхронізація з Європою - це дуже дорого, і від рівня діджиталізації не особливо залежить. Набагато важливіше поступово наближати наш ринок до європейських правил роботи, і тут ми Україні можемо допомогти. Але не бачимо, щоб це, на даний момент, було кому-небудь потрібно. Україна намагається виконати свої зобов'язання тому, що Європейський Союз і енергетичне співтовариство фактично змушують її це зробити. А так, щоб Україна намагалася для себе з користю використовувати ті двері, які перед нею відкрилися, такого ми поки не бачимо.

Знову ж, синхронізувати енергосистеми - це, грубо кажучи, зробити так, щоб хвиля електроенергії у нас і хвиля електроенергії в Європі збіглася. Але в Євросоюзі строго дотримуються вимоги до якості електроенергії. А у нас вони часто і густо ігноруються. Там аварійне відключення - це дійсно ПП, а у нас в вітряні дні десятки сіл без світла сидять. Там перепади частоти і потужності - це щось надзвичайне, а у нас іноді ніхто навіть пояснити не може, чому так сталося. Тому перш, ніж говорити про синхронізацію з Європою, мені здається, нам ще багато чого потрібно буде поправити на технічному рівні.

Я: Можливо, всі ці питання знайдуть рішення з розвитком ринку. Для того, щоб забезпечити можливість нашим енергостанція, які не в Бурштині, експортувати електроенергію в Європу, синхронізація в повному розумінні не потрібна. Досить встановити кілька вставок прямого струму між нами і Бурштином і кілька трансформаторів. Так, дешево це не буде, але з іншого боку це відкриє можливість для експорту.

Але знову, судячи з європейського досвіду, такі проекти стають цікавими, коли вони реалізуються на ринковій основі. Ми останнім часом дуже багато працюємо з інтерконнекторами прямого струму, які проходять під Ла Маншем. Багато з них будуються приватними компаніями, які потім будуть стягувати певну плату за передачу електроенергії. Те ж саме можна зробити і у нас. Теоретично. А практично, я впевнена, подібний проект зіткнеться з численними законодавчими нюансами, які зведуть нанівець можливість реалізації.

В: До речі, якщо говорити про західний прикладі, то чеський ринок електроенергії більш успішний, ніж в тій же Німеччині, хоча німці почали набагато раніше. Чехія - це єдина країна в Європі, де вдалося успішно провести реформу ринку електроенергії, з нуля до дуже крутого рівня. Зміни йдуть у них вже років 20, напевно, але окремими фазами. Вони їздять, дивляться, порівнюють, планують, радяться, платять за аналіз, платять за консультації і коли вони вже щось впроваджують, то це ніколи не є експериментом, вони вже точно знають, що робити треба саме так.

- Успішність перетворень залежить, перш за все, від рівня кваліфікації тих, хто їх проводить. У нас фахівців високого рівня стає менше з кожним днем. Чи відчуває ваша компанія брак кваліфікованих кадрів в Україні та як ви з ним справляєтеся?

В: Є хороший жарт щодо того, що президентом Білорусії може бути той, у кого вже є досвід роботи президентом Білорусії. Коли ми прийшли в Україну в 2010-му році, то розуміли, що для ефективного проведення реформ потрібні люди, у яких є досвід проведення цих реформ. Єдиний варіант таких фахівців отримати - їх виховати. Беруться люди, у яких є задатки, певний склад розуму, добру освіту, і включаються в схожі проекти в інших країнах. І ми на це пішли цілеспрямовано, наші хлопці працювали в різних країнах, по всій Європі. Вони бачили зсередини ті процеси, які відбуваються і ще будуть відбуватися в Україні.

А від гостьових короткострокових візитів, якими наші державні компанії намагаються набрати собі більше досвіду, на жаль, користі небагато.