Джерело: IEA World Energy Outlook 2023

Розділ перший: огляд і ключові висновки 

Резюме 

• Конфлікт і невизначеність cтворюють несприятливий фон для нового World Energy Outlook. Після вторгнення Росії в Україну нестабільність на Близькому Сході може призвести до подальших збоїв на енергетичних ринках і перепадів цін. Це вкотре підкреслює недоліки епохи викопного палива та переваги переходу до кліматично нейтральної енергетичної системи як для енергетичної безпеки, так і для зменшення кількості викидів CO2. 

• На деяких ринках проекти зеленої енергетики стикаються з труднощами через інфляцію витрат, прогалини в ланцюзі поставок і високі витрати на позики. Тим не менш, чиста енергія стала найбільш динамічним аспектом глобальних інвестицій в енергетику. Як швидко сегмент зростатиме в найближчі десятиліття у відповідь на політичні та ринкові стимули є ключовим для пояснення відмінностей у траєкторіях і результатах наших трьох основних прогнозованих сценаріїв. У всіх сценаріях імпульс економіки чистої енергії достатній для досягнення піку попиту на вугілля, нафту і природного газу цього десятиліття, хоча темпи падіння після піку значно відрізняються. 

• За Сценарієм Заявленої Політики (Stated Policies Scenario) середньорічний темп зростання загального попиту на енергію на 0,7% до 2030 року становить приблизно половину темпу зростання попиту на енергію за останнє десятиліття. Попит продовжить зростати до 2050 року. Згідно зі Сценарієм Декларованих Зобов’язань (Announced Pledges Scenario), загальний попит на енергію зменшуватиметься завдяки підвищенню ефективності та перевагам технологій, що працюють на електриці, таких як електромобілі та теплові насоси, порівняно з альтернативами на основі викопного палива. За Сценарієм Нульових Викидів до 2050 року (Net Zero Emissions by 2050 Scenario) електрифікація та підвищення ефективності відбуватимуться ще швидше, призводячи до падіння позицій первинної енергії у темпі 1,2% на рік до 2030 року. 

• Наш аналіз досліджує деякі ключові невизначеності, зокрема щодо темпів економічного зростання Китаю та можливостей для більш швидкого розгортання сонячної фотоелектричної мережі, відкритих завдяки масштабному запланованому розширенню виробничих потужностей (на чолі з Китаєм). Виділяємо наслідки величезного збільшення потужностей з експорту зрідженого природного газу, починаючи з середини цього десятиліття, на чолі зі Сполученими Штатами та Катаром. Ми досліджуємо, як будь-яке погіршення геополітичної напруженості може підірвати як перспективи енергетичної безпеки, так і швидкі, доступні переходи до використання чистих джерел енергії. 

• Надзвичайна волатильність на енергетичних ринках під час глобальної енергетичної кризи підкреслила важливість доступного, надійного та кліматично нейтрального постачання, особливо в чутливих до цін економіках, що розвиваються, де спостерігається найбільше зростання попиту на енергетичні послуги. Енергетичні переходи залежать від електрифікації та таких технологій, як вітер, сонячна фотоелектрична енергетика та батареї, і висувають безпеку електроенергії та диверсифіковане постачання чистих технологій і найважливіших корисних копалин на порядок денний політики. На країни, що розвиваються, і новоутворені ринки припадає майже 80% світового зростання попиту на електроенергію у Сценарії заявленої політики та більше двох третин в інших сценаріях. 

Вступ 

Деяка напруга на енергетичних ринках зменшилася у 2023 році після надзвичайної турбулентності глобальної енергетичної кризи, але ситуація залишається нестабільною. Невідкладне завдання трансформації енергетичної системи зараз мусить виконуватися у більш складному макроекономічному та геополітичному контексті. Недоліки епохи викопного палива та небезпеки, які вона створила для планети, очевидні, і можливості в новій економіці чистої енергії швидко зростають. Проте залишається багато невизначеностей щодо стійкості старих і нових ланцюгів постачання енергії, ризики для безпеки та доступності переходів, а також про те, чи буде процес змін достатньо швидким, щоб уникнути дуже серйозних наслідків зміни клімату.  

Використовуючи останні дані про енергетичні ринки, політику та технології, World Energy Outlook (WEO) намагається дати відповідь на ці ключові питання. Це робиться шляхом моделювання сценаріїв, які відображають різні припущення щодо заходів, вжитих у найближчі роки для формування енергетичних систем і скорочення пов’язаних з енергією викидів вуглекислого газу (CO2). Прогнози у Сценарії Заявленої Політики (STEPS) дають уявлення про поточний напрямок розвитку енергетичної економіки на основі фактичного стану в різних секторах, країнах і регіонах. Сценарій Декларованих Зобов'язань (APS) показує версію майбутнього, якби всі країни досягли своїх поставлених цілей, включаючи національні та регіональні обіцянки щодо нульового викиду, вчасно та в повному обсязі. Оновлений Сценарій Нульових Викидів до 2050 року (NZE) ілюструє, чого ще не вистачає для обмеження глобального потепління до 1,5 градуса Цельсія (°C).  

Цей оглядовий розділ містить десять висновків із нового аналізу. Наші прогнози показують, що вперше попит на кожне з викопних видів палива досягне піку до кінця цього десятиліття (STEPS). Ми досліджуємо, як невизначеність щодо темпів економічного зростання в Китайській Народній Республіці (далі – Китай) може вплинути на найближчу перспективу, а також наслідки надзвичайного буму виробництва сонячних фотоелектричних (PV) модулів під лідерством Китаю. Ми висвітлюємо області надії та області ризику щодо перспектив залишатися в межах ліміту 1,5 °C, а також досліджуємо важливе питання потоків капіталу інвестованих в чисту енергію та викопне паливо. На фоні макроекономічної невизначеності ми розглядаємо доступність переходу для домогосподарств, промисловості та урядів.  

Оскільки світ все більше і більше покладається на електроенергію, ми розглядаємо ризики, що впливають на технології, які відіграють ключову роль у збільшенні електрифікації та декарбонізації енергопостачання. Ми також запитуємо, чи вибір політики та технологій, з якими стикаються економіки, що розвиваються, відкривають можливість нового шляху розвитку з меншим вмістом вуглецю. Крім того, ми визначаємо фактори впливу геополітичної напруженості на прогноз, і оглядаємося назад, щоб побачити, як і чому наші прогнози змінювалися з часом. 

Теми, включені в цей розділ, представляють ключові теми World Energy Outlook 2023. Додаткову інформацію можна знайти в Дорожній карті МЕА Net Zero: Глобальний шлях до досягнення цілі 1,5 °C, опублікованій у вересні 2023 року. Крім того, низка питань попиту та пропозиції для нафтогазової промисловості та їх зв’язок із прогнозом стануть предметом майбутнього спеціального звіту в листопаді 2023 року. 

1.1 Пік попиту для кожного з видів викопного палива прогнозується до 2030 року

У WEO-2023 Сценарій Заявленої Політики (STEPS) передбачає нижчий прогноз попиту на кожен вид викопного палива, ніж у WEO-2022. Це відображає поточні політичні налаштування урядів у всьому світі, невеликий спад в економічних прогнозах та триваючі наслідки глобальної енергетичної кризи 2022 року. Це також відображає довгострокові тенденції: останніми роками технології використання викопного палива поступаються часткою ринку на користь технологій чистої енергії в різних секторах, і в багатьох випадках технології, що працюють на викопному паливі, вже досягли піку продажів та розширення.  

Ці зрушення означають, що кожна з трьох категорій викопного палива тепер, за прогнозами, досягне піку до 2030 року (рис. 1.1), чого ніколи раніше не спостерігалося в STEPS. Вони підкреслюють, як змінюється енергетична система, оскільки електроенергія та паливо з низьким рівнем викидів задовольняють все більшу частку світових енергетичних потреб, а підвищення енергоефективності допомагає зменшити ці потреби. Загальний попит на викопне паливо знижується з середини 2020-х років у середньому на 3 ексаджоулі (EJ) на рік до 2050 року, а пік пов’язаних з енергією викидів CO2 у STEPS переноситься на середину 2020-х років.  

Нижче ми висвітлюємо деякі з ключових рушійних сил у змінах стосовно кожного виду викопного палива, проте слід зауважити деякі важливі моменти, розглядаючи ці тенденції. По-перше, прогнозоване зниження попиту після піків далеко не настільки круте, щоб відповідати сценарію NZE – для досягнення цього сценарію знадобиться набагато швидше розгортання вживання зеленої енергії та набагато рішучіші політичні дії з боку урядів (розділ 1.4). По-друге, тенденції попиту на різні види палива значно відрізняються між регіонами, причому зниження попиту в розвинутих економіках частково компенсується постійним зростанням у багатьох країнах із ринками, що розвиваються, особливо на природний газ. По-третє, хоча траєкторії в наших сценаріях відображають основні структурні зміни, прогноз попиту на практиці не буде лінійним. На цьому шляху неминуче будуть стрибки, провали та плато. Наприклад, хвилі спеки та посухи цілком можуть спричинити тимчасові стрибки попиту на вугілля, підштовхнувши споживання електроенергії в той час, коли виробництво гідроенергії може бути обмеженим. 

Навіть якщо попит на викопне паливо падає, проблеми з енергетичною безпекою залишаться, оскільки процес пристосування до мінливих моделей попиту не обов’язково буде гладким. Наприклад, піки попиту, які ми спостерігаємо на основі сьогоднішньої політики, не усувають потреби в інвестиціях у поставки нафти та газу, враховуючи, наскільки часто стаються природні падіння поставок з існуючих родовищ. Водночас вони підкреслюють економічні та фінансові ризики великих нових нафтогазових проектів, а також їхні ризики для зміни клімату (розділ 1.5). 

1.1.1 Вугілля: розширення використання зеленої електроенергії прискорює занепад 

Залишаючись незмінно високим протягом останнього десятиліття, глобальний попит на вугілля тепер скоротиться протягом наступних кількох років у STEPS (рис. 1.2). Ця прогнозована тенденція відображає сповільнення збільшення потужностей за останні роки як вугільних електростанцій, так і виробництва чавуну та сталі – двох найбільших споживачів енергії на вугіллі сьогодні – на які припадає 65% і 16% відповідно від загального споживання вугілля.

Частка вугільної електроенергії в нових світових потужностях досягла найвищої позначки в 2006 році на рівні 45% і з тих пір неухильно падала до 11% у 2022 році. Об'єм щорічних додаткових потужностей на вугіллі досяг піку в 2012 році на рівні понад 100 гігават (ГВт), і знизився до 50 ГВт у 2022 році, великі інвестиції у вугілля швидко скорочуються, а сонячна фотоелектрична та вітрова енергія дедалі більше домінують у розширенні електроенергетичних систем. Роль вугільних електростанцій почала зміщуватися в бік надання гнучкості та системних послуг, а не масового енергопостачання. У результаті середній коефіцієнт потужності вугільних електростанцій був майже на десять процентних пунктів нижчим за останнє десятиліття, ніж протягом попереднього. 

Зміни у виробництві чавуну та сталі також сприяли зниженню попиту на вугілля. Збільшення потужностей сталеливарних заводів на основі вугілля досягло піку в 2003 році на рівні понад 130 мільйонів тонн (Мт), значною мірою завдяки швидкій індустріалізації Китаю. Через одинадцять років світовий попит на вугілля для виробництва чавуну та сталі досяг піку в понад 950 мільйонів тонн вугільного еквівалента (Mtce), перш ніж почав падати, незважаючи на постійне стабільне зростання виробництва чавуну та сталі. Зменшення глобальної вуглеємності виробництва сталі з 2015 року є результатом зростання частки виробництва на основі брухту в електродугових печах, а також альтернатив доменним печам для виробництва чавуну, таких як залізо прямого відновлення на основі природного газу. У країнах з розвиненою економікою попит на вугілля досяг піку в 2007 році. У Китаї – найбільшому споживачі вугілля у світі – вражаючий розвиток відновлюваних джерел енергії та ядерної енергетики разом із макроекономічними змінами вказує на зменшення використання вугілля до середини 2020-х років. Споживання вугілля продовжує зростати в інших країнах з ринком та економікою, що розвивається, оскільки нові електростанції та промислові потужності вводяться в дію, але це зростання більш ніж компенсується прогнозованим зниженням в інших країнах. 

1.1.2 Нафта: кінець «льодовикового періоду» змінює перспективи 

За останні два десятиліття попит на нафту зріс на 18 мільйонів барелів на день (мб/д). Більшою мірою це збільшення було зумовлено зростанням попиту на автомобільний транспорт. За останні 20 років світовий автопарк зріс більш ніж на 600 мільйонів автомобілів, а автомобільні вантажні перевезення зросли майже на 65%. Зараз на автомобільний транспорт припадає близько 45% світового попиту на нафту, що набагато більше, ніж на будь-який інший сектор: на нафтохімічний сектор, другий за обсягом споживання нафти, припадає 15% попиту на нафту.  

Вражаюче зростання продажів електромобілів (EV) зараз впливає на попит на нафту в автомобільному транспорті. Продажі бензинових і дизельних автомобілів, дво/триколісних і вантажних автомобілів досягли свого піку в 2017, 2018 і 2019 роках відповідно (рис. 1.3). У 2020 році на електромобілі припадало 4% світових продажів автомобілів. Індустрія має намір досягти 18% у 2023 році з 14 мільйонами продажів електромобілів, переважно в Китаї та країнах з розвиненою економікою, і продовжувати стрімко зростати в майбутньому. Продажі автобусів з двигуном внутрішнього згоряння (ICE) також досягають свого піку в середині 2020-х років у STEPS, причому попит на електричні автобуси зростає особливо швидко на ринках, що розвиваються, і в країнах, що розвиваються. До кінця цього десятиліття автомобільний транспорт більше не є джерелом зростання попиту на нафту. 

Хоча попит на нафту для нафтохімії, авіації та судноплавства продовжує зростати до 2050 року в STEPS, цього недостатньо, щоб компенсувати скорочення попиту з боку автомобільного транспорту, а також в енергетичному та будівельному секторах. Як наслідок, пік попиту на нафту буде досягнений до 2030 року. Однак поступове зниження після піку за прогнозом STEPS буде повільним аж до 2050 року. 

Прогноз попиту на нафту різниться в різних регіонах. Попит на нафту в країнах з розвиненою економікою досяг піку в 2005 році, і його падіння стане більш відчутним у наступному десятилітті. Стабільне зростання попиту на нафту в Китаї з 2010 року слабшає в найближчі роки та знижується в довгостроковій перспективі. У країнах, що розвиваються (окрім Китаю), де зростає населення та кількість автомобілів, попит на нафту стабільно зростатиме до 2050 року. 

1.1.3 Природний газ: енергетична криза знаменує кінець «золотого віку» 

«Золотий вік газу», термін, введений МЕА в 2011 році, наближається до кінця. Глобальне споживання природного газу зросло в середньому майже на 2% з 2011 року, але зростання сповільнюється в STEPS до менш ніж 0,4% на рік відтепер і до 2030 року. Сектори електроенергетики та будівництва – найбільші споживачі природного газу сьогодні, на які припадає 39 % і 21% відповідно від загального попиту – вже спостерігали піки збільшення потужностей природного газу для електростанцій і котлів опалення приміщень: приглушений попит у цих двох секторах зменшує споживання природного газу достатньо, щоб уможливити досягнення піку до 2030 року (Рисунок 1.4). 

Пік збільшення потужностей на природному газі був зареєстрований у 2002 році, коли вони перевищили 100 ГВт і склали близько 65% від загального щорічного збільшення потужностей. У 2022 році збільшення потужності впало до менш ніж 30 ГВт. Незважаючи на це уповільнення щорічного збільшення, глобальна встановлена потужність електроенергії з природного газу з часом продовжує збільшуватися. У цьому відношенні газ відрізняється від вугілля, де встановлена потужність у майбутньому зменшується. Попит на природний газ в енергетичному секторі, незважаючи на це, знижується в STEPS з сьогоднішнього дня до 2050 року, з особливо сильним падінням у 2030-х роках, коли “спільне спалювання” на газових електростанціях починає масштабно використовуватися. Продажі газових котлів для опалення в будівлях також досягли піку. На піку розвитку газові котли становили близько 40% від загального обсягу продажів обладнання для опалення приміщень. Подальше падіння продажів протягом останніх кількох років відображає швидке зростання використання теплових насосів, особливо в розвинутих економіках. Продажі теплових насосів сильно впливають на попит на газ у будівельному секторі на траєкторії STEPS, оскільки сьогодні опалення приміщень є провідним кінцевим споживачем з точки зору попиту на природний газ. 

У країнах з розвиненою економікою відновлення попиту на природний газ, яке спостерігалося у 2021 році, тривало недовго, і попит у 2022 році був нижчим за рівень до пандемії. Цей спад попиту відображає перехід до відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії, зростання теплових насосів і прискорений відхід Європи від спалювання газу після вторгнення Російської Федерації (далі Росія) в Україну. Попит у STEPS продовжує знижуватися, і до 2030 року це з надлишком компенсує постійне зростання попиту в країнах, що розвиваються.