Джерело: Forbes

2 грудня 2025 року Європейський парламент і Рада Європейського Союзу домовилися про «поетапну відмову від імпорту російського газу та підготовку до поетапної відмови від російської нафти», зокрема про заборону на імпорт російського скрапленого природного газу (СПГ) до кінця 2026 року. Обидві інституції також погодилися заборонити імпорт російського газу трубопроводами до осені 2027 року. Мета ЄС — зменшити залежність від російських енергоносіїв, диверсифікувати енергетичний ринок і зміцнити енергетичну безпеку Європи. 

Після досягнення домовленості європейці визначили графік поступової відмови від російських енергоносіїв. Заборона ЄС на імпорт російського СПГ і трубопровідного газу набула чинності 18 березня. Далі, 25 квітня, почала діяти заборона на короткострокові контракти на постачання СПГ, а 17 червня — заборона на короткострокові контракти на постачання трубопровідного газу. 

Певного прогресу вдалося досягти. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), у серпні «імпорт російського СПГ до ЄС скоротився на 46% порівняно з попереднім місяцем і досяг найнижчого місячного обсягу від початку повномасштабного вторгнення Росії» в лютому 2022 року. У звіті CREA також зазначалося, що внаслідок цього «імпорт російського СПГ до ЄС опустився до рекордно низького рівня». Це свідчило про дієвість заборони, хоча певну роль відіграли й сезонні особливості морських перевезень.  

Однак згодом на енергетичну політику ЄС почали впливати зовнішні чинники. Після того як 28 лютого Сполучені Штати та Ізраїль завдали ударів по Ірану, Міжнародне енергетичне агентство повідомило, що конфлікт порушив «потоки нафти й газу через Ормузьку протоку». Унаслідок цього почали зростати ціни на дизельне пальне та бензин.

У звіті, опублікованому 29 вересня, Associated Press встановило, що країни — члени ЄС витратили «понад 100 мільярдів євро (113,5 мільярда доларів) додатково на імпорт енергоносіїв від початку війни з Іраном.» У матеріалі також зазначалося, що «споживачі в деяких європейських країнах платять на автозаправках майже на 50% більше — понад 11 доларів за галон — після закриття Ормузької протоки». Окремо CREA з’ясував, що протягом перших шести місяців після початку енергетичної кризи в Ормузькій протоці ЄС зазнав найбільших серед усіх імпортерів валових додаткових витрат — 78 мільярдів доларів. Для порівняння, додаткові витрати Китаю становили 35 мільярдів доларів, а Індії — 22 мільярди. І це попри те, що ЄС залежить від імпорту викопного палива з країн Перської затоки менше, ніж такі регіони, як Південно-Східна Азія.  

«Після того як у квітні 2026 року ЄС заборонив короткострокові закупівлі російського СПГ, його імпорт скоротився до найнижчого місячного обсягу від початку вторгнення. Однак цей прогрес уже нівелюється: у вересні 2026 року імпорт зріс на 60% і досяг приблизно того самого рівня, що й у вересні 2025 року. Ми очікуємо, що покупці й надалі імпортуватимуть газ у максимально можливих обсягах, доки наприкінці року не набуде чинності повна заборона», — розповів мені в інтерв’ю Ісаак Леві, керівник групи з аналізу енергетичної політики та політики щодо Росії в CREA. «Війна з Іраном стала для Путіна золотим квитком. Ормузька криза, за оцінками, принесла Росії додаткові 31 мільярд євро доходів від експорту нафти й газу протягом шести місяців після американсько-ізраїльських ударів по Ірану. А у вересні 2026 року ЄС заплатив за російський СПГ на 73% більше, ніж у вересні 2025 року, отримавши приблизно той самий обсяг».  

Крім того, Агентство Європейського Союзу зі співробітництва енергетичних регуляторів (ACER) повідомило, що «в деяких країнах ЄС досі діють довгострокові контракти на постачання російського газу». За даними ACER, партії СПГ прибувають до Бельгії, Франції, Нідерландів та Іспанії. Тим часом у Греції, Угорщині та Словаччині залишаються чинними дозволені контракти на постачання трубопровідного газу. ACER також зазначило, що «російський газ і досі забезпечує близько 12% попиту на газ у ЄС».  

«У країнах ЄС досі залишаються чинними численні довгострокові контракти на постачання російського газу», — розповів мені в інтерв’ю доктор Бенджамін Л. Шмітт, старший науковий співробітник Центру енергетичної політики Кляйнмана та дослідницького центру Perry World House при Пенсильванському університеті. Він звернув увагу на «посилення глобального дефіциту СПГ, який, імовірно, і надалі зростатиме». Шмітт додав, що додатковий тиск на енергетичний сектор ЄС чинять «триваючі загрози комерційному енергетичному судноплавству та інфраструктурі експорту енергоносіїв у Перській затоці з боку Ірану — в Ормузькій протоці та навколо Перської затоки». 

Деякі країни — члени ЄС також виступили проти енергетичної політики щодо Росії. На початку 2026 року Угорщина та Словаччина скоординували зусилля, щоб оскаржити в суді заборону ЄС на російські енергоносії. Обидві країни також значною мірою залежать від російської нафти.  

«Угорщина та Словаччина скористалися винятком із заборони ЄС на імпорт російської сирої нафти, щоб і далі залежати від неї, замість того щоб поступово відмовлятися від неї. Частка російської нафти в імпорті Угорщини зросла з 61% у 2021 році до 93% у 2025 році. Російська нафта також досі потрапляє до ЄС обхідними шляхами. У період із лютого до серпня 2026 року в портах ЄС розвантажили понад 90 партій нафтопродуктів, вироблених на нафтопереробних заводах у третіх країнах, які працюють на російській сирій нафті. Це сталося попри те, що ЄС заборонив такий імпорт 21 січня 2026 року», — розповів мені Леві. 

Однак енергетична ситуація в ЄС залишається напруженою. Представники ЄС також попередили, що Європа зіткнулася з енергетичною кризою.  

«Ми переживаємо цінову кризу, пов’язану з кризою постачання», — написав єврокомісар з питань енергетики та житлового господарства Дан Йоргенсен у листі до міністрів енергетики країн ЄС від 25 вересня. «Закликаю вас розглянути можливість запровадження або продовження заходів, які допоможуть підтримувати закачування газу до сховищ або скорочувати попит на газ та електроенергію стільки, скільки буде необхідно».  

За даними Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу (IEEFA), «ЄС наближається до зими із заповненістю газових сховищ на рівні близько 72,4% — це найнижчий показник для цієї пори року від початку ведення статистики у 2011 році». Організація додала, що через дефіцит запасів ЄС «можливо, доведеться скоротити споживання газу взимку 2026–2027 років на 7% порівняно з попереднім роком». IEEFA також попередила, що «зростання залежності від газових сховищ стало для Європи серйозним фінансовим тягарем», а «витрати на розширення газових сховищ створюють ризик закріплення інфраструктури викопного палива на десятиліття».  

З огляду на високий попит на енергію та зростання цін Словаччина, яка є членом ЄС, закликала блок послабити санкційний тиск на Росію. Однак високопосадовці ЄС заявили, що цього не станеться.  

«Зараз не час послаблювати тиск на Москву», — заявила 12 жовтня Кая Каллас, представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки, коли Євросоюз оголосив про ухвалення нового санкційного списку, спрямованого проти російського військово-промислового комплексу. Двома днями раніше Каллас написала в X, що «призупинення санкцій проти російського дизельного пального забезпечує Москві додаткові доходи для ведення війни». Так вона відреагувала на заяву президента США Дональда Трампа про те, що Росія постачатиме «понад 300 000 тонн дизельного пального на американський і світовий ринки».  

Попри це, ЄС може не встигнути до кінця 2026 року повністю відмовитися від російського СПГ. Наближаючись до зими 2026–2027 років в умовах високого попиту на енергію, Євросоюз водночас заявляє про намір повністю припинити імпорт російського СПГ у цей період. S&P Global також встановило, що «у вересні експорт дизельного пального з Близького Сходу до Європи наближається до найнижчого рівня за шість років». Це створює додатковий тиск на ЄС, який намагається забезпечити доступ до нових джерел енергії в умовах зростання цін на пальне.  

ЄС оголосив про поступову відмову від СПГ у грудні 2025 року — ще до початку війни з Іраном. Відтоді, у міру поглиблення енергетичної кризи, простір для маневру в Євросоюзу значно звузився.  

Одним із тимчасових рішень могло б стати застосування механізму екстреного призупинення заборони. За даними Ради Європейського Союзу, «якщо відбуваються раптові та значні події, що серйозно загрожують безпеці енергопостачання однієї або кількох держав-членів», Європейська комісія може «тимчасово скасувати заборону на імпорт за короткостроковими контрактами на строк до чотирьох тижнів».  

Однак домогтися скасування заборони на довший період було б складно. У 19-му пакеті санкцій проти Російської Федерації, ухваленому 23 жовтня 2025 року, ЄС запровадив «заборону на імпорт російського скрапленого природного газу». Її застосування мало розпочатися в січні 2027 року для довгострокових контрактів і протягом шести місяців — для короткострокових. Оскільки заборона на імпорт СПГ також є частиною цього санкційного пакета, її послаблення за межами передбаченого механізму екстреного призупинення потребувало б згоди всіх 27 держав — членів ЄС.  

Нарешті, Генеральний директорат Європейської комісії з питань енергетики заявив, що ЄС «краще підготовлений» до зими 2026–2027 років, ніж до зими 2021–2022 років, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Це пояснюється «більшою диверсифікацією постачання газу, вищими потужностями для імпорту СПГ та скороченням попиту на газ». Проте в міру продовження енергетичної кризи ЄС доведеться шукати баланс між дотриманням установленого терміну та забезпеченням енергетичної безпеки напередодні зими. Лідери ЄС також обговорять високі ціни на енергоносії та «довгострокову стратегію скорочення залежності Європи від викопного палива» на засіданні Європейської ради в Брюсселі 15–16 жовтня.  

«Європейським лідерам доведеться активно шукати альтернативні джерела постачання СПГ, щоб забезпечити покриття попиту протягом зимових місяців 2027 року, водночас не допустивши повернення до імпорту російського СПГ», — підсумував Шмітт. «Зрештою, не повинно бути жодних сумнівів у тому, що європейські політики мають уникнути будь-якого “повернення до звичного ведення справ із Путіним” в енергетичній сфері. Інакше через реваншистське керівництво Кремля, яке перебуває по сусідству, континент опиниться в ще небезпечнішій ситуації з погляду національної безпеки».